Чи легко сьогодні у час сучасних технологій, коли здивувати молоде покоління чимось уже непросто, писати книги про підлітків, аби вони ще й знайшли свого читача? Відповідь на це запитання, мабуть, лежить у площині кожного особистісного «я». Принаймні, подумала про це, коли прийшла на зустріч з Василем Теремком, відомим тернополянам як успішний редактор популярної у свій час в області та й за її межами молодіжної газети «Ровесник». Його досі на Тернопільщині пам’ятають і люблять багато людей.
Сьогодні пан Василь – директор київського видавничого центру «Академія», завідувач кафедри видавничої справи і редагування столичного Інституту журналістики, заслужений працівник культури України, доктор наук із соціальних комунікацій. Минулого тижня він завітав до Тернополя з презентацією своєї творчості – повісті «16 весна», а також оповідання «Перший чоловік», що увійшло в збірку «Любов така».
Автор щиро зізнався, що написання повісті – це «виклик самому собі», коли, будучи у зрілому віці, він ризикнув написати про і для …підлітків. «16 весна» – це прагнення відкрити і зрозуміти складний світ зовсім ще юних хлопців та дівчат, коли, за словами головного героя, «найтяжча робота –жити».
Вона «…про трудні кроки в дорослість, коли бажання борються із сумнівами, а через невміння розуміти себе складно зрозуміти когось. І немає нічого іншого, як шлях спроб і помилок, досвід падінь і вставання. А не заблукати на цьому шляху часто допомагають щасливі випадковості і люди». Так складається і в героїв повісті, які навчаються в школі, грають у футбол, б’ються, з різних причин втікають на війну на Сході України, яка, на жаль, випала на їхню долю, закохуються і здобувають перший інтимний досвід. І про все це буде цікаво прочитати не лише їхнім ровесникам, а й дорослим – передусім тим, хто має дітей чи онуків підліткового віку.
«Я давно знав, що писатиму прозу, і внутрішньо готувався до цього, – розповів Василь Теремко на презентації своєї книги. – А недавно відчув, що відкладати нікуди. Обставини і якась внутрішня енергія примушували мене писати. Тепер же додає азарту реакція читачів і фахівців. До речі, кілька місяців тому у збірці «Любов така» побачило світ і моє екстравагантно-психологічне оповідання під назвою «Перший чоловік». В ньому багато психологічної інтриги й інтимних ситуацій, і якщо коротко, то воно про те, що кожного чоловіка творить жінка. А в планах – ще одна підліткова повість, а також роман «Покинуті», до задуму створити який підштовхнула жахлива реальна історія – жінку, яка повернулася із закордонних заробітків, до смерті побив її чоловік, а потім наклав на себе руки…».
Отож, герої «16 весни» – десятикласники, які живуть так, як уміють і як дозволяють непрості обставини. Адже в країні війна і напруга обступає всіх.
В Артика, головного героя повісті, батько на фронті, а до мами через її переживання не доступитися. Тому в складних ситуаціях хлопець не може порадитися з найближчими людьми. Йому непросто впоратися з емоціями й думками, бо й однокласники поглинуті справами, а дівчина, від однієї думки про яку прискорюється дихання, – поводиться незрозуміло.
Безсумнівно, що повість збентежить і хлопців, і дівчат, і їхніх батьків. Кожен знайде в тексті своє: і той, хто тільки доростає до шістнадцятої весни, і той, хто вже її переступив.
«І не снилося, що писатиму про тих, кому ось-ось шістнадцять. Усе зненацька відбулося, – зізнається Василь Теремко. – Тоді займався проблемами хлопчини, що не міг справитися з обставинами і дати собі лад. Усе в ньому для кращих справ ніби було, люди його оточували добрі, а складалося не так, і я не зумів йому радикально допомогти. Та ситуація, врізавшись у голову, примусила побачити її причини. Так нагрянув задум повісті. Її герой, щоправда, — цілісніший і впертіший, бо в його житті те, що упустила мама, компенсував частково тато. Ім’я героя, як і в того хлопчини, — Артик, але всі факти повісті — літературні», – каже Василь Теремко.
Хоча тут же додає, що намагався думати про героїв, як про реальних людей: «Навіть відчував незручність за себе: здавалося, що займаюся недозволеним — ходжу за ними назирці, прислухаюся й використовую побачене й почуте в тексті. Може, тому вони довго ховалися від мене спочатку і мовби опиралися. А здалеку я не міг їх відчути.. І все-таки вони якимось дивом ожили в мені — залишалося тільки знаходити слова. У повісті вони потрапляють в різні ситуації й діють так, як і не здогадувався. Знайомляться, здружуються з людьми, яких у попередньому задумі не було…
Вони і тепер для мене живі. Бачу і чую їх. З усіма ними в мене свої історії, які, схоже, ще не закінчилися».
Отож, на нас чекають нові цікаві твори від непересічної особистості і цікавої людини Василя Теремка. А тим часом презентовані видання можна придбати у книгарнях Тернополя.
На фото: Василь Теремко з тернопільською письменницею Іриною Мацко.
Аліна Петришин
