Вона виховала вже три покоління: діти, внуки, правнуки… Пережила складні часи в історичному вимірі та в особистому житті. Вона та, ким я завжди пишаюся! Та, напевно, єдина, перед ким мені реально соромно, якщо не відповідаю її суворим вимогам. Та, яку я люблю безмежно і котрій вдячна за кожну молитву, за кожну щиру тривогу, за кожну радість навіть маленьким перемогам кожного з нас.
Бабусенька – то моє натхнення, мій правильний паралельний світ, в котрому за своїх стоять горою, якими б вони не були, своїх люблять, бережуть і завжди готові простягнути руку допомоги. І можливо, це не зовсім чесно, але зрештою, варто ж признати, що всі ми ділимо світ на своїх і чужих, і завжди будуть ті, хто свій більше…
Основні стовпи, на яких бабусенька будувала все своє життя, – це насамперед віра. Вона не пропускала жодної Служби Божої. Поки були сили, ми завжди ходили з нею до церкви – дуже теплі спогади мого дитинства. Бабця досі майже кожну неділю слугає літургії по ТБ чи радіо, її віра незгасаюча просто! Мене це вражає.
Сім’я – то другий стовп! Бабця завжди щиро переживає за кожного, незалежно від ступеню спорідненості, вона старається завжди всім допомогти, особливо якщо хтось втрапив в якусь халепу: «Йди, поможи, бо то родина!»
Україна – то, певно, третя справжня її любов. Найкраще вона мене навчила – любити Україну! Ну, може ще крутити голубці, але тут я трохи безнадійніша…
Бабця народилася на День прапора, в переддень проголошення Незалежності України.. Вона завжди проявляє свою громадянську позицію: голосує на виборах, веде дискусії на політичні теми з сусідами і родичами, щиро переживає за майбутнє нашої держави і щиро хоче бачити позитивні зрушення. Я знаю, колись все точно втілиться, будьте певні!
Про жагу до життя говорити напевно не варто… Бо вона була, є і, я впевнена, ще буде такою ж сміливою, трохи відчайдушною і точно завжди непередбачуваною. Ой, чого варта історія, як людина в 84 роки полізла на дерево… Або як бабця щороку виходить, навіть досі, щоб допомогти збирати урожай зернових… Чи як ми пекли “Медовик” без меду..
І хоч зараз бабця вже трохи погано бачить, байдуже, що нам доводиться переліплювати за нею всі вареники. Бо робити щось разом – то найбільше щастя… Я точно знаю, що так, як вона вміє бачити серцем, відчувати душею і страшенно по-справжньому любити, навряд чи зможуть багато людей у всьому світі…
Бабусенько, з Днем народження! Ми вас любимо і постараємось зробити все, щоб ви могли завжди нами пишатися також! Найкраще ще попереду…
