Російська держава не втомлюється лякати своїх громадян, а також мешканців східних і південних регіонів України «страшним» словом «бандерівці». Художник Валерій Лімонов з Тернополя, який і сам за походженням росіянин, записав відеозвернення, у якому намагається спростувати міфи про «західняків». Аби показати, що не такі страшні бандерівці, як їх малює путінська пропаганда, він пройшовся центром міста з відеокамерою і прапором РФ. Дорогою його ніхто не побив, стяг не потоптали, і на російську мову, якою говорив, перехожі реагували спокійно й не вигукували жодних образливих гасел.
– Я народився у Пермі, та з батьками переїхав у Запорізьку область, – розповідає пан Валерій. – Згодом повернувся до Росії навчатися: спершу – у місто свого дитинства, де здобув спеціальну художню освіту, а далі в Петербург. Пізніше доля привела мене до Тернополя, де я живу вже більше двадцяти років. У Росії в мене родичі, знайомі. З багатьма росіянами спілкуюся в інтернеті. Слухаючи їх останнім часом, я зрозумів, наскільки сильний потік неправдивої інформації про Україну. Вони мені пояснюють, що таке Майдан, хто його оплачував і кому це вигідно. Коли я починаю розказувати, як усе насправді, кажуть – вас зомбують. А знайомі питають, чи правда, що снайпери відстрілюють на Західній Україні росіян. Переконувати спілкуванням нема сенсу. Вони не сприймають іншої інформації, бо їм роками говорили зовсім інше. Так виникла думка записати відеозвернення до російського народу, а заодно й тих мешканців східних і південних областей України, які теж вірять, що тут переслідують і вбивають тих, хто не є «бандерівцем», хоча й не розуміють значення цього терміна.
Валерій Лімонов каже, що за час життя у Тернополі не відчував ні мовних, ні національних утисків, на вулиці вільно спілкується як українською, так і російською мовами. Відео він записав біля пам’ятника Пушкіну, що стоїть у центрі міста. Принагідно зауважив, що монумент російському поету на Західній Україні ніхто не скидає. І він так само прикрашає місто, як і пам’ятники відомим українцям.
– Уся сила Росії – в її інформаційному полі, – вважає пан Валерій. – Я зрозумів, що останніми роками там спостерігається підйом ідеї об’єднання слов’янського світу, з російським народом в авангарді, і багато хто сприймає це на «ура». Якщо відключити телебачення, то люди, можливо, почнуть мислити самі. У мене є картина – називається «SOS». На ній зображена Земля, засмічена не тільки матеріальним сміттям, але й духовним, інформаційним, інтелектуальним. Я її зробив майже десять років тому, а тепер ця проблема для нас все актуальніша з кожним днем.
Відео Валерія Лімонова в інтернеті вже передивилися майже 13 тисяч людей. На звернення, яке з’явилося в мережі більше двох тижнів тому, продовжують надходити відгуки.
«А в Росії міліція арештовує навіть за чистий ватман на мітингу…», – коментують його запис на «YouTube».
Проводять паралелі і з окупованим Кримом: «А в чому різниця з Кримом, де ось такий самий громадянин буде стояти, але з українським прапором? Останнім часом не був і не знаю, але чомусь на всіх відео обступають провокатори і починають кричати «бандерівець», виривати прапор», – пише інший користувач.
А дехто жартує, що російські ЗМІ показали б це відео у властивій їм манері: мовляв, «бідний російський художник після довгих катувань бандерівцями, під дулами кількох десятків американських гвинтівок, був змушений обманювати про братські стосунки з росіянами».
– Це відеозвернення було спонтанним – порив душі, – розповідає пан Валерій. – За відгуками знайомим, певний результат усе ж є. Я художник, і в мене своя ідеологія – краси, добра, справедливості. Зараз треба згадати про найкращі людські почуття, тільки любов нас може примирити. На жаль, політики нам цього не дають.
Інформація, зауважує пан Валерій, проникає у свідомість, як вірус. Лише живий контакт і спілкування поміж людьми може перемогти брехливу пропаганду, переконаний художник.
– Коли був Майдан, люди вийшли з надією змінити систему, – каже він. – Зміни вже є, інша річ, як їх скорегують і куди спрямують. Поки що це ще не та влада, яку б хотіли українці. Але починати треба з себе. От біля багатоповерхівки, де я живу, було сміття. Я вийшов і за вечір прибрав, посадив дерева, квіти. Тепер у мене під вікнами чисто. Так само і в суспільстві. Сьогодні нам треба формувати позитивні інформаційні «віруси», і це під силу кожному з нас.
Антоніна БРИК.
