Відповідно до ст. cт. 269, 270 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, об’єктами оподаткування – земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Особливості справляння земельного податку суб’єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розд. XIV ПКУ (п. 269.2 ст. 269 ПКУ).
Зокрема, платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої – третьої груп для провадження господарської діяльності (п. п. 4 п. 297.1 ст. 297 ПКУ).
Нагадаємо, що господарська діяльність – це діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (п. п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).
Тобто, при здійсненні будівництва (в тому числі виробничих об’єктів) юридична особа не використовує у господарській діяльності свої земельні ділянки. Відповідно не виконуються умови, які звільняють платника єдиного податку від сплати земельного податку.
Отже, юридична особа – платник єдиного податку третьої групи, що є власником земельної ділянки, на якій здійснюється будівництво (у тому числі виробничих об’єктів), сплачує земельний податок на загальних підставах. Про це повідомили у відділі організації роботи Головного управління ДФС у Тернопільській області.
