Моряки розповіли про те, як пережили блокаду та штурм
Під час захоплення російськими військовими українських кораблів у Криму моряки з протичовнового корвета «Тернопіль» протягом трьох тижнів протистояли окупантам. Весь цей час озброєні загарбники то солодкими обіцянками, то погрозами тиснули на екіпаж. Але він майже у повному складі залишився вірним своїй присязі. Перед тим, як покинути судно, команда заспівала гімн України. Над кораблем підняли російський триколор лише тоді, коли з нього зійшов останній український моряк.
Тернополяни з тривогою слідкували за подіями на корветі. Намагалися допомогти коштами й необхідними речами, діти передавали символічні малюнки. Минулої п’ятниці на запрошення керівництва області 42 моряків екіпажу прибули до Тернополя, в честь якого було назване судно. Їх поселили в одному з місцевих санаторіїв, де вони проходитимуть реабілітацію. З собою військові привезли українську символіку з корабля та передали реліквії місту для тимчасового зберігання.
«Росія обіцяла солодке життя»
– Корвет пройшов не одну тисяч миль, брав участь у багатьох миротворчих операціях під егідою НАТО, ООН, тож екіпаж був дуже добре підготовлений. За весь час, що тривала блокада, бойовий дух моряків залишався високим. Ми не відчували страху, але було нерозуміння ситуації. Ніхто не очікував такої агресії з боку Російської Федерації, – розповідає помічник командира корабля капітан-лейтенант Олексій Кирилов.
За його словами, «Тернопіль», який на початку березня потрапив у блокаду біля берегів Севастополя, прорватися самостійно вже не міг.
– Ще під час війни Севастопольська бухта повністю перегороджувалась, – каже помічник командира. – Російська Федерація виставила таку ж загорожу на виході з бухти, після чого туди підійшли кораблі флоту РФ, які всіляко заважали нам вийти в море.
Пережити тритижневу блокаду екіпажу допомагали українці, окремі жителі Криму безстрашно серед ночі підпливали до корабля з провізією. Тишком по канатах передавали продукти, прісну воду в пляшках. Проте, вслід за блокадою росіяни розпочали активні дії. Нападники буксирами приперли корвет до стінки, висадили групи захоплення, побили ілюмінатори, закидали світлошумовими гранатами.
– Корабель був захоплений людьми в масках, – пригадує Олексій Кирилов. – Росія, фактично, заявила про те, що це була самооборона Криму. Але за формою одягу тих людей, їхнім озброєнням і організацією було зрозуміло, що це ніяка не самооборона.
Весь час, поки тривала блокада, окупанти намагалися то залякати українських моряків, то пробували їх підкупити, обіцяючи всілякі блага на службі військово-морських сил РФ. Після захоплення корабля моральний тиск на екіпаж став ще сильнішим.
– Були люди, які від самого початку блокування висували нам ультиматуми: корабель повинен скласти зброю, а екіпаж – залишити борт, – каже помічник корабля. – Кілька разів на причальну стінку прибували офіцери РФ, які обіцяли нам солодке життя, якщо перейдемо на бік Росії: йшлося про підвищену зарплату, постійну дислокацію на території Криму, проходження служби на своєму кораблі, забезпечення квартирами й соціальними виплатами. Але відповідь була однозначною: «Тернопіль» залишається вірним Україні».
За словами Олексія Кирилова, після захоплення корвета десятеро членів екіпажу все ж перейшли на бік Російської Федерації. Усі решта не зрадили присязі.
– Я 25 років жив у Севастополі, народився в Донецьку, – зауважує він. – Але я офіцер військово-морських сил і давав присягу Україні. Присяга дається раз у житті. Як і більшість моряків корвета, я вийшов на материкову Україну. Серед тих, хто прийняв таке ж рішення, є і корінні кримчани, які теж служили на кораблі.
Сьогодні частина екіпажу та командир залишилися в Севастополі чекати подальших вказівок керівництва. Адже, сподіваються, корабель повернуть Україні. У будь-якому випадку, каже Олексій Кирилов, моряки проситимуть керівництво держави, щоб їх екіпаж не був розформований, а надалі проходив службу разом.
– На корветі ми не тільки служили, а жили, – розповідає він. – Разом переживали різні події, погані й добрі моменти. Людям, які не знають, що таке корабель і його команда, важко пояснити. Наведу простий приклад: це наче равлик і його будиночок. Зараз є равлик, у якого забрали дім…
«Без надії сподівалися»
Скільки часу моряки гостюватимуть на Тернопіллі, поки що не відомо – вже найближчим часом, кажуть, вони можуть отримати наказ про передислокацію в Одесу. Більшість із них не лише вперше побували у нашому місті, а й у Західній Україні. А дехто ще не був вдома після штурму корабля.
Старший мічман корвета Василь Тимощук приїхав до Тернополя з дружиною і донькою. Розповідає, що пережите ще більше об’єднало команду, і зараз вони – як одна сім’я.
– Ми вкладали душу в корвет, він був доглянутий, ніби тільки зійшов на воду, – каже мічман. – Коли почалася блокада, нічого не ламали, була надія, і досі є, що корабель повернуть. Хоча певний час було відчуття безвиході, ми жили висловом Лесі Українки – «без надії сподіваюся». Звичайно, важко миритися з тим, що змушені залишити корабель. Але після трьох тижнів протистояння іншого виходу не було. Якби ми застосували зброю, було б чимало жертв, безглуздих і нікому не потрібних. Але ми не підняли білий прапор, жодна людина не втекла з корабля, всі трималися до останнього.
За словами пана Василя, команда корвета охоче їхала до Тернополя, адже цікаво побачити місто, на честь якого назване їх судно.
– Ми знали, що люди тут привітні, – зауважує дружина мічмана Людмила. – Хоча багато кримчан справді вірять у розповіді про агресивних мешканців Західної України, які поширюють проросійські сили. Ми самі з чоловіком – із Житомирщини, і скільки в Криму жили, нас постійно називали бандерівцями. Хоча після всіх подій, що відбулися в Україні, ці слова вже сприймаю як комплімент.
Герб, прапори та корок від шампанського…
Реліквії з корвета, які моряки привезли до Тернополя, відтепер будуть зберігати у міській раді. Під час зустрічі з керівництвом міста й області Олексій Кирилов передав герб корабля, прапор військово-морських сил України, що до останніх хвилин прикрашав щоглу судна, а також прапор Тернополя, який громада свого часу подарувала екіпажу. Віддав помічник командира і корок від шампанського, яке було розбите в день першого виходу корвета на воду.
Екіпажу нелегко було розлучатися зі своїми реліквіями. Однак ці речі, сподіваються вони, у місті будуть лише тимчасово. Моряки вірять, що корвет повернуть до складу військово-морських сил України, і всі ці реліквії знову займуть свої місця на бойовому кораблі.
Антоніна БРИК.
