Ви знаєте, як можуть чоловіки кохати? Та так, що всю свою любов готові перетворити на квітковий рай!
Сьогодні вам, дорогі читачі, історія про те, як в одного подружжя народилась донечка, а з її появою зародилась ідея, яка стала справою усього життя цієї родини…
У Чемеровецькій територіальній громаді є село з назвою Кугаївці. Гарне, доглянуте. І є у ньому вулиця «Трояндова». Так, так, і назва її повністю відповідає дійсності. Квіти по обочинах дороги, у дворах. І живуть на тій вулиці справжні «королі троянд», сім’я, яка плекає «трояндовий рай».
…У другій половині минулого століття, коли все навкруги буяло різномаїттям квіткових кольорів, у родині Віталія та Ніни Каньовських народилась дівчинка. Батько сімейства не тямився від щастя і захотів в знак вдячності дружині подарувати великий букет троянд. Однак, як не шукав, не міг напитати. Правда, без квітів не обійшлося, але тоді у чоловіка і виникло бажання… розводити троянди. Це був 1960 рік.
День за днем, квітка за квіткою, брунька за брунькою, закладання маточника… Це було так цікаво і захоплююче, що переросло у хобі, а згодом стало бізнесом. Пригадуєте вислів Кетрін Лі Бейн «Любов посадила троянду. І світ став солодким»? Без чудових квітів з колючками Віталій Миколайович вже не уявляв свого життя. Палка його любов до них передалася дружині Ніні Федорівні і дочкам Олені та Олі. Згодом Олена згадуватиме, як батько рано-вранці розбудив їх з сестрою і повів у сад, щоб показати розквітлу незвичайну голубу троянду Ledi X.
«Це було неймовірним видовищем. Я бачила, як горіли від щастя його очі. У кожній квітці він наче бачив дитя, – каже жінка. – А я сьогодні у кожній троянді бачу батька…»
Віталій Миколайович за професією був біологом. То ж любов до природи очевидна. З часом він став відомим квіткарем. У нього осіли троянди з усієї України і навіть з-за кордону, у його розарію було понад 300 сортів і близько тисячі кущів. Його знали і далеко за межами країни та запрошували в гості, зокрема Американська Асоціація квіткарів. Улюблена справа забирала багато часу і сил. З кожним роком зростав попит на саджанці. Але Віталій Миколайович продовжував шукати, вирощувати, удосконалювати. Це було змістом його життя. І це добре розуміли й усвідомлювали дочка Олена (до речі, теж закінчила природничий факультет) з чоловіком Григорієм, які повсякчас допомагали батькові і згодом продовжили його справу.
Задля «розмаїтого раю», закладеного з великою любов’ю тестем, після відходу його у засвіти, Григорій Михайлович разом з дружиною перебралися з Києва, де проживали, у рідне село назавжди. Сьогодні квіти є справжнім його «дітищем». Як і тесть, вкладає у них багато праці, розуму, а головне – душу. Біля хати – квіткове розмаїття – не передати словами! Понад тисячу кущів, кожний неперевершений.
Наскільки треба любити квіти, щоб отак все виглядало! Майже круглий рік чоловік не знає спочинку, відпочиває лише у грудні і січні. Весняна підготовка, підживлення, обрізування, поливання, боротьба з шкідниками, обприскування, посадка молодих саджанців, підготовка до зимового періоду і т. і. Адже для здорового, красивого та гармонійного саду потрібно не багато і не мало – дотримання основних агротехнічних прийомів у вирощуванні найкращих в світі троянд. Однак чоловік із задоволенням ділиться, що вдалося зберегти тестеві колекції троянд, які більш витривалі до природних умов, ну і значно поповнив її новими видами.
Окрім вирощування та розмноження троянд родина має квітковий магазин у Чемерівцях. Дещо, як кажуть, презентують з власного саду, то ж продукція користуються неабияким попитом. Як розуміємо, роботи надзвичайно багато, плюс реалізація та плюс робота із сайтом – вся Україна робить замовлення, навіть з-за кордону є запити (https://troyandy.org.ua/about-site ). Найменувань і видів не перелічити, однак в попиті і бордюрні, і грунтопокривні, і плетисті, і англійські троянди, мініатюрні, кущові, чайно-гібридні… Останні найбільш ходові.
А кольори! До щему у серці милують око. За більше чотири десятки років плідної праці досвідчений квітникар, колекціонер Григорій Михайлович випробував понад 500 сортів світової селекції. Щорічно поповнює свою колекцію, зараз має більше 250 сортів, перевірених, стійких до морозів та хвороб. Незамінним помічником у всьому є дружина Олена Віталіївна.
Це прекрасне подружжя Мостіпаків притримується перського прислів’я: «Світ – троянда. Понюхайте і дайте друзям»… Скільки саджанців подарували друзям, сусідам! Як розповів кугаївецький староста Олександр Гураль, їхні квіти прикрашають усе село. Усією сім’єю (діти, внуки) вони посадили троянди біля місцевої церкви. У минулому році на всіх вулицях висаджували «квіти Перемоги», пан Григорій власноруч із сином Ігорем висадили десятки кущів троянд на своїй вулиці. І красу навели, і люди задоволені… До речі, вулиця до 2005 року йменувалася іменем Дзержинського, з нагоди 70-річчя Віталія Миколайовича Каньовського, в його честь, з ініціативи Олександра Гураля (тодішнього сільського голови) її перейменували у «Трояндову»…
І квітнуть сьогодні троянди на «Трояндовій», і їхній п’янкий аромат витає у повітрі. Як було б добре, як би ж іще не було війни. А ще: якби усі люди так любили квіти, як родина Каньовських – Мостіпаків з Кугаївців, світ був би набагато кращим і добрішим…
Марія МАЙДАНЮК.
