Восени це ефективна, азартна та захоплююча справа, яка збирає на водоймах величезну кількість рибалок.
Лящ має настільки характерний вигляд, що його, мабуть не переплутаєш з іншим видом риб. Однак, якщо великі екземпляри з повним на те правом називають лящами, то молодняк із цього сімейства рибалки охрестили підлящиками. У раціоні цих риб переважають безхребетні мотиль, ракоподібні, хробаки, молюски. Витягнутий трубкоподібний рот дає лящу можливість глибоко зариватися в замулений пісок або мул в пошуках корму.
Місця «нагулу» великих лящів на дні водойми нагадують поверхню ісяця. Завдяки інтенсивній діяльності цих риб на дні утворюється безліч кратерів глибиною до 60 см. Один лящ в змозі за одну добу вирити до 20 таких ям, перелопативши більше тонни ґрунту!
Ця риба також охоче вживає і корми рослинного походження, чим користуються рибалки, готуючи парений горох, різні види каші, варену картоплю і комбікорм. Крупний лящ не гребує використовувати у своєму раціоні і молодняк різних риб, тому іноді ловиться на джигові приманки.
У першій половині осені ловля білої риби, особливо ляща, дуже цікава. Прекрасні результати рибалкам дає фідерна снасть, на яку можна зловити ще й карася і плотву.
У Тернополі місце осіннього лову ляща, яке полюбляють багато адептів фідеру , – гребний канал міського ставу. Там доволі глибоко, є ракушняк. З осіннім похолоданням саме сюди, на багаті кормом глибини, мігрують рибні зграї, тому це відмінне місце, щоб половити ляща. Та й течія тут практично відсутня.
У цих місцях годівниці на фідері краще застосовувати відкритого типу, бо через відсутність течії не гарантується вимивання прикормки з годівниці закритого типу. Насадкою найкраще обирати червоного хробака й опариша – восени лящ навряд чи пройде повз них. При ловлі бажано насаджувати на гачок не одного, а двох хробаків, не залишаючи стирчати їх кінці, оскільки збільшується ймовірність «холостих» клювань. А ще, як радять досвідчені рибалки-спортсмени, при ловлі на тваринні насадки жало гачка слід залишати відкритим.
Після підготовки місця для проведення риболовлі наступним етапом є замішування прикормки. Обов’язковою умовою її приготування служить використання води з місцевої водойми. Зловами досвідчених рибалок, надто багато підгодовування при фідерному лові не буває. За відсутності течії буде досить не більше 2-3 кг підгодівельної суміші.
Крім смакових й ароматичних добавок (атрактантів), вироблених в промисловості, у підгодівлю додають ідосить сильні природні атрактанти. Наприклад, м’яту чи кріп.
Після приготування прикормки забиваємо нею годівницю, тепер залишається тільки закинути в місце лову і чекати клювання.
Аромат підгодовування навіть на слабкій течії розноситься далеко і перше клювання буде найкращим доказом того, що наші зусилля і старання не минули даремно – наживка вже зацікавила ляща.
Андрій Брик.
