Ніколи не пізно змінити своє життя і знайти справу, яка зробить тебе по-справжньому щасливим, на власному прикладі переконує Ольга Гасай. Дитячу мрію стати дизайнером жінка втілила вже у дорослому віці, ставши … лялькаркою. Пані Ольга – економіст за освітою та 18 років успішно працює головним бухгалтером. Однак материнство і художній талант зробили своє. І поряд з основною роботою з’явилася справа до душі.
Після зведення балансу, підраховування дебету та кредиту жінка виготовляє неймовірних дівчаток у стильному одязі, м’яких зайців та неординарних ляльок тедді. Сьогодні у доробку Ольги Гасай понад півтисячі найрізноманітніших іграшок, які роблять щасливими і діток, і дорослих у різних куточках світу.
Одного разу натрапила на творіння Ольги Гасай у фейсбуці і не змогла відвести очей – ніжні, теплі і зворушливі іграшки, мабуть, не зможуть залишити байдужим нікого. У кожному – часточка душі майстрині та її любов до своєї справи.
– Завжди любила творити, – зізнається Ольга Гасай. – Ще у дитинстві шила одяг лялькам. Коли була в декреті – разом з донечкою Аліною ліпили із солоного тіста, навіть картини з нього створювали. Першу ляльку спробувала зробити для доньки – знайшла викрійку в інтернеті. Однак результат не виправдав моїх очікувань. Вирішила, потрібно самій виготовити шаблон. Тоді лялька вдалася гарна, своєю роботою я була задоволена.
Коли ж пані Оля повернулася на роботу після декрету, то думки про творчість її не покидали. Якось вирішила власноруч виготовити подарунок подрузі на день народження – зробила портретну ляльку, дуже схожу на неї.
– Я підібрала такий же колір і довжину волосся, одягла її в улюблений одяг подруги, – розповідає майстриня. – Подрузі подарунок сподобався – вона була вражена тим, наскільки лялька схожа на неї. Я не зупинялася і далі робила ляльки у подарунок близьким людям. З кожним новим виробом цікавість до ляльок зростала. Я почала виробляти свій стиль.
Сьогодні у доробку Ольги Гасай текстильні, інтер’єрні портретні ляльки, ігрові та м’які іграшки, а також ляльки у стилі «tаddydoll».
– Останні – одні з моїх найулюбленіших, – зізнається жінка. – Назва походить від tаddy – ведмедик, а doll – англійська лялька. Тож це напівведмедик і напівлялька. Ця техніка поширена закордоном. Вона надзвичайно складна, але мені було цікаво її опанувати. Обличчя цієї іграшки ви виліплюєте власноруч, деталі кріпляться на шплінтах, тому вони повноцінно рухаються, а всерединітулуба – дерев’яна стружка.
Творчість допомогла пані Олі пережити непросту сторінку в житті їхньої родини і організувати власну сімейну справу.
– Чоловік пішов в зону АТО добровольцем у 2014 році, – розповідає жінка. –Після повернення додому незабаром отримав повістку і знову вирушив на Схід. Отримав травму хребта і тепер має інвалідність. Коли чоловіка не було удома, то творчість дуже допомагала відволіктися від хвилювань та переживань за нього і тоді стала справжньою віддушиною, тим, що давало сили і наснагу пережити цей непростий час.
Коли чоловік повернувся із зони АТО, через травму не міг повернутися на колишню роботу. Тож родина вирішила створити бренд «OLINILYALKY». Олександр взяв на себе вирішення адміністративних питань, організацію поїздок, реєстрацію на ярмарках і фестивалях, а Оля ж займається творчістю.
На виготовлення ляльки майстриня витрачає від кількох днів до кількох тижнів. Все залежить від складності виробу, вільного часу, натхнення. Звичайно, кожен виріб особливий і цікавий по-своєму. Дуже часто трапляються різноманітні історії.
– Одного разу у мене замовили портретну ляльку для волонтера із США , який навчав тернополян англійської, – пригадує пані Оля. – Мені дали фото хлопця. Як сьогодні пам’ятаю, він був одягнений у сорочку в клітинку, зелені штани, кепку. Я відтворила той образ. Коли ж замовниця побачила цю ляльку, то відразу ж сказала: «О, це точно наш викладач!». Я була дуже рада, що зуміла настільки точно передати портрет цієї людини, що його легко можна було впізнати.
Справжній лялькар повинен бути трішки дизайнером, трішки перукарем і навіть взуттєвиком. Адже тут важлива кожна деталь. І взуття, і одяг, і сумочки пані Оля шиє сама.
– Натуральні якісні тканини та неалергічний наповнювач – важлива запорука успіху у ляльковій справі, – розповідає пані Оля. – Тканини замовляю закордонного виробництва або ж українські, які ідуть на експорт. Тернопільське «Текстерно» також виготовляє багато хороших матеріалів. Тканини мають бути із дрібним малюнком, щоб одяг гармонійно виглядав на ляльці. Жодного штучного каркасу у портретній інтер’єрній ляльці не використовується. Це тканинна основа, щільно наповнена холофайфером. Головне, правильно розподілити вагу, щоб лялька могла стояти без опори. Звичайно, у кожного майстра свої секрети – потрібно експериментувати, пробувати, працювати і тоді все обов’язково вдасться.
Волосся для ляльок майстриня замовляє в інтернеті. Тут можна відразу ж обрати і колір і форму – рівне чи з кучерями. Але не все так просто.
– Одного разу мені замовили портретну ляльку вчительки на подарунок, – розповідає жінка. – Щоб відтворити її зачіску, довелося самотужки її підстригти. Тому лялькарство – це надзвичайно багатогранна справа.
Головні критики майстрині – донька та чоловік.Саме їм першими показує свої роботи, а вже тоді фотографує.
– Виготовлення ляльок заряджає мене позитивним настроєм, – зізнається Ольга Гасай. – Я постійно перебуваю у творчому пошуку. Коли вранці їду на роботу чи кудись іду пішки, іноді продумую різні образи, деталі своїх робіт. Насправді, це дуже захоплює. Коли ж приходжу додому стомлена, то ввечері беруся за іграшки і відразу ж забуваю про різні проблеми, негативні думки. Буває, навіть голова перестає боліти. Якщо термінове замовлення, то встаю на світанку і працюю, щоб встигнути. Знаєте, прокидатися на роботу вранці важко, а от щоб робити іграшки – встаю із задоволенням.
Роботи тернополянки з кожним роком стають все популярніші не лише в Україні, а й у світі. І недарма, адже у кожну вкладає часточку душі і робить їх з особливою любов’ю.
– Мої ляльки знайшли домівки в різних куточках нашої країни, а ще у Польщі, Іспанії, Італії, Німеччині, Португалії, США, Канаді. Навіть у Корею вирушила одна лялька, – розповідає майстриня. – А ще у цьому році під час фестивалю «Благословенне Тернопілля» було дуже приємно, що мою ляльку у стилі «tаddydoll» придбав посол Болгарії в Україні.
Ольга Гасай зізнається, вона щаслива, що знайшла справу до душі і щиро зичить людям не боятися змінювати своє життя, експериментувати, творити і шукати своє. Адже кожного з нас є талант і можливість зробити світ хоч на краплю кращим, тому не втрачайте цей шанс! Сьогодні тернополянка найбільше мріє про власну майстерню і щоб «OLINILYALKY» (Олині ляльки) стали справжньою візитівкою нашого міста.
