У країнах Заходу деякі політики хочуть на власні вуха почути, що насправді про них і про ситуацію в державі думають прості люди, тому інкогніто йдуть в народ.
Свіжий приклад. Норвезький прем’єр-міністр Йенс Столтенберг провів робочий день у якості… водія таксі. Про намір «змінити професію» прем’єр, звісно, нікого не повідомив. Його цікавили погляди, міркування, думки звичайних виборців. А таксі – саме те місце, де можна почерпнути багато корисної інформації.
Як повідомляє «ВВС News», спілкування з пасажирами було записано на приховану камеру. Відео стане частиною передвиборчої кампанії і буде розміщене на сторінці Йенса Столтенберга у Facebook.
Далеко не всі пасажири впізнавали свого прем’єра. А говорили переважно про політику, освіту тощо. «Для мене дуже важливо, що насправді думають люди», – наголосив прем’єр-міністр Норвегії.
Уявити главу українського уряду Миколу Азарова за кермом таксі у принципі неможливо. Наші політики не можуть дозволити собі опуститися до рівня пересічного громадянина. Та ще й без охорони! Без супроводу! Без перекриття вулиць! Ба, навіть чиновникам нижчих рангів приємно й комфортно перебувати поза зоною досяжності від простих людей. Їх думка народу мало цікавить.
А люди хотіли б знати, коли нарешті закінчиться «пакращення» і почнеться нормальне життя. Хотіли б висловити своє ставлення до «слуг народу», недолугих українських законів, політики. Розповісти, як перебиваються від пенсії – до пенсії чи від зарплати – до зарплати. Як шукають роботу. Що думають про ціни, дороги…
Отож, як констатують експерти, значне число українців вважає, що держава повинна створити умови, аби громадяни могли собі забезпечити гідний рівень життя. Такої думки, за словами соціолога Ольги Балакірєвої, дотримується молодь і люди середнього віку. Реально ж, чимало представників саме цієї категорії наших співвітчизників залишають Україну у шуках гідних заробітків і ліпшого життя.
Не зважаючи на зменшення населення держави, відтоку за кордон робочої сили, спаду вітчизняного виробництва – в Україні величезний чиновницький апарат. За останні вісім років чисельність держслужбовців зросла на 30 тисяч осіб! А яка втіха від цього рядовим українцям?
Навіть «реформатор» Сергій Тігіпко визнав: у нашій державі – занадто багато чиновників. І це, у першу чергу, неабияке навантаження на бюджет, а не гарантія того, що громадянин отримає якісні послуги від держави. Пересічні українці «мало не щодня стикаються зі складною і заплутаною бюрократичною машиною, яку ми ніяк не наважимося кардинально реформувати. І поки не змусимо її працювати ефективно, перевівши більшу частину адміністративних послуг в електронний формат, наша держава так і залишиться далекою від потреб громадян», написав на своїй сторінці у Facebook Сергій Тігіпко.
Привілеями в Україні користуються ті, хто так і не зумів створити нормальних законів, годував людей обіцянками тощо. Наприклад, депутати-пенсіонери. На початок року, за повідомленням Пенсійного фонду на запит видання «Тиждень.ua», їх налічувалося 1019 осіб. Середній розмір пенсії екс-нардепів – 15 тисяч 427,28 гривні. Для порівняння: середня пенсія для працівників освіти станом на 1 січня цього року склала 1119,89 гривні.
Якби Микола Янович таксував, як його норвезький колега, то варто було б запитати: чому, попри висновки західних експертів (і деяких вітчизняних також), що Україна – на шляху до фінансового провалля, Кабмін виділяє Вищій раді юстиції 21,98 мільйона гривень на реконструкцію адмінбудинку, зведення господарських споруд та закупівлю обладнання для адмінбудівлі? Це – найнагальніша справа державної ваги?
А західні експерти, як інформують іноземні ЗМІ, попереджають: золотовалютні резерви нашої держави перебувають на критичній межі у 22,7 мільярда доларів і невдовзі не зможуть покривати об’єм тримісячного імпорту, що означає небезпеку дефолту. Тому Україна опинилася перед традиційною дилемою: далі брати гроші в борг під все вищий відсоток, чи проводити непопулярні та важкі для населення реформи.
Імовірно, держава влазитиме у чергові кредити. Причина цього – майбутні президентські вибори. Віктору Януковичу зараз не з руки дратувати електорат. Адже за реформи розплачуються прості виборці. За кредити – також. Але у цій ситуації легше пересічному українцеві навішати локшину на вуха, мовляв, треба рятувати державу чи щось подібне. Підвищення ж, приміром, вартості газу, води, світла громадяни сприймуть болючіше та образливіше. І в результаті Віктор Янукович може недорахуватися необхідного числа галочок у виборчих бюлетенях.
Повертаючись до відкритості, прямого спілкування з людьми, в Україні є дуже небагато політиків та чиновників, які відважуються на подібні кроки. Бо не бажають, не вміють слухати правду. А щоб піти в народ?! Вони цього просто бояться.
Ольга ЧОРНА.
Хай би прийшли ті слуги народу. Вже дочекатися не можемо, а ні, то самі “в гості” нагрянемо. В Межигір’я. Посидимо на золотому унітазі, поскачемо по пеньочках, які вартують мільйони.