На місці загибелі головнокомандуючого Служби безпеки УПА Миколи Арсенича мріють створити музей
У лісі неподалік села Жуків Бережанського району копають справжню криївку. Відновлюють історичний сховок героїв-упівців, як і тоді, без техніки, а вручну. Використовують лише саперні лопати, аби земля не обвалилася.
Жуків – мальовниче село за кілька кілометрів від Бережан. Красива природа і лісиста місцевість приваблює туристів. Тож криївка буде не тільки вшануванням пам’яті наших героїв, а й чудовим свідченням славної української історії і цікавим туристичним об’єктом.
Аби добратися до місця останнього бою Миколи Арсенича, потрібно пройти близько двох кілометрів – місцеві встановили вказівники, тож, якщо бути уважним, то пункт призначення знайти доволі легко.
На місці загибелі упівців встановлений хрест. Там де була криївка – невелика улоговина. Коли у далекому 1947-му році енкаведисти її виявили, то знищили все разом із головнокомандуючим Служби безпеки УПА Миколою Арсеничем і ще кількома повстанцями.
– Охоронці вели бій, допоки Арсенич знищував важливі документи, аби вони не потрапили в руки ворогів, – розповідає керівник проекту «Викопаймо криївку разом» Святослав Абрам’юк. – Цікаво, що знаходилася криївка під центральною дорогою. Нею проїздило багато транспорту, ходили люди, але виявити сховок не вдалося. Подейкують, знайшли криївку через зраду когось з місцевих жителів.
Викопати ідентичний сховок вирішили за кілька метрів від старого, щоби не порушувати тієї території, бо там можуть бути ще якісь речі з минулого або ж навіть боєприпаси чи розтяжки, кажуть організатори.
Активісти розбили у лісі табір і взялися за роботу. Насамперед розчистили історичне місце, викосили траву, прибрали території. Копають сховок по черзі.
Згідно плану, він матиме 6 метрів в глибину. Тут облаштують дві кімнати та коридор. Все, як у криївці Миколи Арсенича.
– Ми копаємо земляний лаз у майбутню криївку, – розповідає історик за фахом Олег Семеген. – Спершу було важко, але вже зараз ми пристосувалися до такої роботи. Ми повинні пам’ятати своїх героїв і робити все для того, щоб вони жили в наших серцях. Вони варті того, щоб ми їх шанували. Микола Арсенич віддав своє життя за Україну. Сьогодні наші хлопці також гинуть на Сході за наше майбутнє. Про це ніколи не можна забувати.
Наймолодшому учаснику табору всього 8 років. Проте Руслан Шпилик вже знає, що таке криївка.
– Це схованка, щоб вберегтися від ворогів, – каже хлопчик.
Патріотична молодь кілька днів живе у лісі. У таборі – суворі правила і цікаве життя. Є тут і дівчата. Щоправда, до земляних робіт їх не залучають. Вони відповідальні за польову кухню та за організацію роботи табору.
– Ми проводимо різні гутірки, ігри для учасників, щоб не тільки зробити добру справу, а й здружити молодь, – розповідає Вікторія Моргун. – Сьогодні ми робимо свій вклад у збереження української історії. Думаю, це дуже важливо – берегти пам’ять про своїх героїв.
Копатимуть криївку кілька днів. Завершити роботи планують до 14 жовтня – дня Святої Покрови і річниці створення УПА. Потім тут мріють облаштувати підземний музей, аби всі охочі могли приїхати і побачити на власні очі, як жили повстанці.
Юля ТОМЧИШИН.
