Сьогодні 48-річна Людмила Йонга з острахом згадує той день, коли трапилася трагедія. ЇЇ чоловік працює далекобійником, сини на заробітках. Деколи по господарству їй допомагав дід Петро, який живе по-сусідству. Того дня він косив траву. Жінка у той час поралася на кухні – готувала варення.
– Я знала, що бензину у мотокосарці мало, тож пішла до діда Петра, аби сказати йому, що треба закінчувати роботу, – пригадує жінка. – Поговорила з ним і вже обернулася, щоб йти в хату, як тут мене наче підкосило. Думаю, чого це я впала? Захотіла встати і бачу, що ліва нога лежить на правій відтята… Спершу навіть болю не відчула, напевне, через шок.
На щастя, наймолодша донька Ангеліна не розгубилася. Дівчинка вчасно надала мамі першу медичну допомогу, і це насамперед, на думку лікарів, допомогло врятувати жінці життя.
– Коли я почула, що трапилося, то дуже злякалася, – розповідає дівчинка, – Але я добре розуміла, що треба допомогти мамі. Перед цим у нас травмувався тато, то я запам’ятала, що насамперед треба зупинити кровотечу. Взяла капронові колготки, бо це міцний матеріал, перев’язала ногу і викликала швидку.
Ангеліна постійно допомагає мамі. Після цього випадку дівчинка мріє стати хірургом, щоб лікувати людей, як і рятівники її мами. За станом жінки постійно стежать медики. Кажуть, цей випадок надзвичайно складний.
– Жінку привезла “швидка” у дуже важкому стані, – розповідає завідуючий травматологічним відділенням Володимир Гулько. – Вона відразу ж поступила у реанімаційний відділ з тиском 50/0, гемоглобіном 40 г/л. Ми відразу ж зв’язалися з обласним травматологом, порадилися. Підключили її до чотирьох крапельниць. З Тернополя приїхав судинний хірург Андрій Чорний – досвідчений фахівець, який стажувався за кордоном. Порятунок пані Людмили – це результат злагодженої командної роботи і її доньки, яка вчасно надала першу медичну допомогу, і фельдшерів швидкої, і наших лікарів, які дуже оперативно спрацювали. Операція тривала близько п’яти годин. На першому етапі операції ми зафіксували гвинтами кістку, потім зшивали м’язи, сухожилля, судини.
Пані Людмила у лікарні вже два місяці. Зізнається, дуже скучила за рідним домом. У всьому їй допомагає Ангеліна. Старша донька і двоє синів пораються по господарству. Лікарі обіцяють, якщо все буде гаразд, то за тиждень випишуть її додому. Попереду – реабілітація кінцівки. А це також тривалий процес.
– Дякую Богу і медикам за те, що дали мені шанс на повноцінне життя, – зізнається жінка. – Я щаслива, що мені на шляху зустрілися такі хороші лікарі, справжні професіонали, які зробили все, щоб мене врятувати.
Зазвичай, ми чуємо про досягнення медиків обласних і столичних закладів. Та лановецькі лікарі доводять: і у районному закладі можна робити дива. Головне, бути професіоналом у своїй справі, турбуватися про людей і вірити у свої сили. Саме такі лікарі потрібні сьогодні нашій країні.
