На Тернопільщині започаткували прощу до унікальних реліквій (ФОТО)

Перше паломництво відбулося в селі Устя-Зелене на Монастирищині. У місцевому храмі збереглася чудотворна ікона 17 століття і хрест-релікварій із часточкою Животворящого Хреста Господнього

24-25 серпня парафія Собору Пресвятої Богородиці УГКЦ села Устя-Зелене радо зустрічала паломників, які прибували, щоб прихилитися до чудотворної ікони Белзької Божої Матері та хреста-релікварія з часточками Хреста Животворящого. У суботу, ближче до вечора,  особливо зворушливим був прихід прочан із села Дубівці з Івано-Франківщини, які разом  зі своїм парохом о. Володимирем Шпиркою, незважаючи на палюче сонце і неблизький шлях, прибули пішою ходою до тернопільських святинь.

Під шаром фарби побачили інше обличчя

Устя-Зелене – невелике село на мальовничому березі Дністра. «Наш ДЕНЬ» розповідав неймовірну історію місцевої ікони. Почалося все з бажання священника і парафіян Собору Пресвятої Богородиці відреставрувати старовинний образ, що зберігали в храмі з давніх-давен. Ця ікона завжди ніби притягувала до себе людей. Настоятель запропонував, щоб спершу святиню дослідили фахівці. Познайомився з реставраторами зі Львова. Восени 2017 року відвезли їм ікону. І вже з першого погляду вони були вражені тим, що така цінна реліквія до цього часу перебувала в храмі й ніхто не надав їй особливого значення.

У грудні 2017 року група реставраторів сакрального мистецтва підтвердила, що образ має велику духовну цінність. Львівські фахівці зробили рентген полотна і побачили під шаром фарби інше обличчя. Як з’ясувалося, у 1920 році і обличчя, і ризи замалювали. Є дві версії, чому це зробили. Можливо, хотіли приховати, вберегти святиню від знищення або ж так непрофесійно намагалися відреставрувати.

Майстри розповіли, що сама ікона датується сімнадцятим століття, ризи – серединою вісімнадцятого і складаються з п’яти елементів, виконаних технікою карбування зі срібла, а шати Ісуса позолочені.

Також у процесі дослідження дійшли висновку, що ікону на звичайному полотні неспроста одягли у дорогі ризи. А ще на полотні є багато слідів від вот – це подячні речі, які, традиційно, прикріпляли до ікони як подяку за допомогу і зцілення. Коли в Усті-Зеленому почали шукати інформацію в архівах, то у документах за 18 століття виявили перепис майна, де йдеться, поряд з іншими іконами, про чудотворну ікону – копію Белзької (Ченстоховської) ікони.

В архівних документах також знайшли інформацію про два старовинні хрести-релікварії, один з яких донині зберігся у храмі. Він був доволі великий, то припустили, що всередині там точно щось є. Коли майстри розібрали хрест, знайшли всередині капсулу з кришталю, оброблену сріблом. А зверху були дві римські печатки. Як виявилося, такі ж аналогічні дві капсули є в Римі. У них містяться частинки дерева з Животворящого Хреста Господнього.

В Усті-Зеленому мріяли про те, щоб святині побачили й інші віряни. Тож після того, як вдалося підтвердити значимість ікони й хреста, парафія отримала дозвіл на започаткування паломництва.

З молитвою та надією

Довкілля святого місця було наповнене молитвою та надією. Віряни мали можливість відбути святу тайну покаяння. Святу літургію очолив о. Корнилій Яремак у співслужінні  зі священниками Монастириського, Коропецького, Гусятинського та Галицького деканатів. Під час проповіді о. Корнилій  особливу увагу звернув на те, що цей рік оголошено Роком родини. Найбільш натхненним моментом прочанської ночі було супроводження із запаленими свічками і піснею Чудотворної ікони до сцени-каплиці біля храму, де відслужили молебень до Пресвятої Богородиці. У вечірній програмі  прощі був чудовий виступ за участю квартету семінаристів «На крилах» з Івано-Франківської духовної семінарії, які своїм співом зворушили серця людей. Потім у храмі зі спільнотою «Матері в молитві» села Устя-Зелене у нічних чуваннях молилися, співали духовних пісень збагативши свої серця  вірою, надією і любов’ю.

Вже наступного ранку, під звуки дзвонів, з короваєм та у вишиванках разом з адміністратором церкви о. Степаном Стрілецьким  молодь вітала свого духовного батька – єпископа кир Димитрія Григорака, який у співслужінні зі священниками очолив архиєрейську святу літургію. Владика звернувся  до людей з духовною наукою, в якій наголосив на необхідності молитви за мир в Україні. Після літургії він висловив подяку отцю Степану Стрілецькому за його працю та започаткування відпустового місця, нагородив його золотим хрестом з прикрасами і грамотою. Також грамотами відзначили помічників о. Степана.

Усіх людей єднала молитва «Боже великий єдиний» і гімн Чудотворній іконі Белзької  Божої Матері, автором слів якого є житель Устя-Зеленого Петро Паньків, музику написав викладач Монастириської музичної школи  Віктор Гук. Сльози радості були на очах у жителів села. Згодом на подвір’ї храму освятили воду, якою священнослужителі кропили усіх присутніх.

З Божим благословенням прочани залишали село до наступного року. Тож нехай кожна душа наповнюється вдячністю за дар життя, за все, що нас оточує.

Ольга СМУЧОК.





Loading...




Схожі публікації

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

shares