29 червня за новим церковним православним календарем – День Верховних апостолів Петра і Павла. Цього дня закінчується Петрів піст, який встановлений на згадку про святих апостолів, їх служіння та страждання. За переказами, апостоли Христові Петро і Павло відійшли до Господа в один день. Святого Петра розіп’яли головою вниз. Святому Павлові, як римському громадянинові, відтяли голову.
Храми, названі у честь святих
У Тернопільській області є село Павлів на Бережанщині та Петриків біля Тернополя.
Храми на честь святих Верховних апостолів Петра і Павла мають неповторну історію, багато з них перебудовані з костелів чи зведені на їх місці, куплені і перевезені з інших населених пунктів краю, є пам’ятками архітектури. Унікальними є церкви у с. Йосипівка Тернопільського району (дерев’яна, збудована на острові посеред ставу), у місті Чортків (катедральний собор Верховних апостолів Петра і Павла, Бучацької єпархії УГКЦ, збудований у вигляді тризуба), монастирська церква св. Апостола Петра на вулиці Володимира Великого у Тернополі відома тим, що Різдвяну шопку, яку щорічно тут встановлюють від 2005 р., вважають найбільшою в Україні, у храмі також зберігаються мощі святих Петра і Павла.
Храми на честь Петра і Павла названі у містах Борщів, Бучач, Збараж, Кременець, селищах Дружба, що на Теребовлянщині, і Козова (споруджений на місці зруйнованого радянською владою костьолу), селах Бліх на Зборівщині, Завадівка на Монастирищині, Залужжя на Бережанщині, Йосипівка Тернопільського району (дві церкви: дерев’яна, придбана і перевезена у 1910 р. із с. Домаморич, і нова – перебудова з приміщення костелу), Кам’янка на Теребовлянщині, Констанція на Борщівщині, Кривчики на Збаражчині, Миколаївка на Бучаччині, Лозова Тернопільського району, Мала Плавуча (стара дерев’яна і нова споруджена на місці костелу) та Слобідка на Козівщині, Мушкатівка на Борщівщині, Пановичі на Підгаєччині, Піщане на Зборівщині, Семенів на Теребовлянщині, Старий Нижбірок на Гусятинщині, Стриївка на Збаражчині, Урмань на Бережанщині, Цигани (1905 р. кам’яна, збудована на місці дерев’яної, яку згодом віддали в с. Дубівка) на Борщівщині, Шевченкове на Підволочищині (добудована до приміщення колишнього костьолу), Яцківці на Зборівщині та ін.
Варто зазначити, що храми на честь Петра і Павла названі й на хуторах, зокрема Войсовичівка (приєднаний до с. Саранчуки), що на Бережанщині, Добромишль (с. Бобрівники) на Монастирищині, Заремба (Гадинківці) на Гусятинщині, Малинівка (Лапшин) на Бережанщині, Пеньки (Глибочок) на Борщівщині, Слобідка Долішня (Дубенка) на Монастирищині.
На честь святих Верховних апостолів Петра і Павла названі й костели, зокрема у Бережанах (пам’ятка архітектури та містобудування національного значення), Теребовлі, Жеребках на Підволочищині та ін.
Є й каплички, названі на честь св. апостолів Петра і Павла, зокрема у с. Літятин, що на Бережанщині (1999 р. з ініціативи Марії Паньків і Стефанії Смаль споруджено капличку на місці знесеного хреста), Жилинці на Борщівщині, Нирків на Заліщанщині.
Фігури на честь Петра і Павла є у селах Мушкатівка на Борщівщні, Коцюбинці, Оришківці і на фасаді недіючого костелу у Постолівці (усі – Гусятинщина), Солоне і Устечко на Заліщанщині, Мшана (1990-ті) на Збрівщині, Білокриниця (1936 р., фундатор – Ян Малий) і Поплави на Підгаєччині, Воля (жертводавці Софія Дуда і Богдан Палій) і Ладичин (1886 р., фундатори – Андрій та Ілля Штанимири) на Теребовлянщині, Баворів Тернопільського району; скульптури св. Павла у с. Оришківці (1938 р., Гусятинщина), Нижчі Луб’янки (1889 р., Збаражчина). Є й барельєфи святих, зокрема на фігурі Івана Хрестителя у с. Волосівка на Зборівщині та ін.
Дерев’яні скульптури Петра і Павла 17 століття були з первісного іконостасу Успенської церкви м. Підгайці (роботи народних майстрів), які вивезли з міста у 1961 р. учасники експедиції під керівництвом Г. Логвина (Л. Міляєва та Л. Членова), нині зберігаються у Національному художньому музеї у Києві.
Традиції свята: «верхівка літа» і чому цього дня перестає кувати зозуля
Апостол Петро – покровитель рибалок, пастухів, слюсарів, гончарів, годинникарів, ковалів. Павло – покровитель пекарів, ремісників, перекладачів, лекторів, вчителів іноземних мов, туристів.
У день Петра і Павла було заведено вшановувати і пригощати пастухів. Також господині цього дня годували корів травами з жовтими квітами, щоби вони «давали жовте молоко» (жирне).
Рибалки ж у це свято моляться про успіх в рибній ловлі святому Петру. А от апостолу Павлу моляться про процвітання бізнесу.
Наші прадіди вважали, що брати шлюб на «Петра і Павла» неможна, бо життя молодят буде нещасливим.
До свята Петра і Павла наші прадіди прибирали садибу, підбілювали та підфарбовували хату, вішали чисті рушники. Господині намагалися зробити перші зажинки ячменю з нового врожаю й освятити в церкві обрядовий хліб, навіть якщо зерно ще не зовсім достигло.
На церковну Службу йшли з квітами й віночками, окрасою котрих були червоні маки. Ритуальною стравою були мандрики. Випікали ці коржики із пшеничного борошна, зібраних під час Петрівки сколотин та перевареної сироватки, а також додавали сир та яйця. Назву випічки у народі пов’язували з легендою про мандрування світом апостолів Петра й Павла, у яких зозуля вкрала одного «мандрика», і за це її Бог покарав – саме о цій порі вона перестає кувати. Але якщо її кування чути було й після свята Петра, то вважали, що це до нещастя.
Свято Петра і Павла символізувало настання літа та початок підготовки до осені. У народі це свято називали «Петрів день» і вважали його «верхівкою літа».
Тож зі святом не лише Петрів і Павлів, Петровичів і Петрівних, Павловичів і Павлівних, а у й усіх нас! Бо усі ми були якщо не рибалками, то пастушками… І просімо Первоверховних переможного миру і здоров’я для наших родин і близьких!
Віктор УНІЯТ, журналіст, історик, краєзнавець.
