І це не жарт. Українці вперто не бажають відмовлятися від того, що в розвинутих країнах Заходу вважається ганебним і неприпустимим. Ідеться про корупцію. Фактично, ми самі викохуємо хабарників-корупціонерів, водночас нарікаючи на «таке життя».
Для прикладу, у США «домовитися» з поліцією не тільки не можна, а й навіть думати про це не варто. За спробу дати хабара заарештують і засудять як мінімум на рік. А в Україні? Самі знаєте…
У Данії, Фінляндії та Німеччині, за даними «Transparency International», протягом останнього року пробували або давали хабарі не більше одного відсотка населення. У Грузії, Японії, Австралії таких нарахували п’ять відсотків. У нашій державі – майже сорок відсотків: підсовував хабара кожен п’ятий. Це – один із найвищих показників не тільки серед європейських країн, а й у світі загалом.
Доволі цікавими виявилися результати дослідження «Global Corruption Barometer»: 67 відсотків наших співвітчизників дають хабарі добровільно – на знак подяки, заради вигоди, намагаючись прискорити вирішення питання або здешевити послугу тощо. І якщо корупція зникне – українці засмутяться.
Виконавчий директор української філії організації «Transparency International», яка проводила опитування «Global Corruption Barometer», Олексій Хмара зазначив: «Згідно з дослідженнями, українці – одна з найбільш цинічних націй у світі. Корупцію і багато інших негативних явищ ми сприймаємо як щось буденне. У розвинених європейських країнах такі ситуації – виняток, бо й суспільство реагує гостро».
Водночас, чимало опитаних стверджують: готові протестувати, щоправда, лише у конкретних випадках, коли справа стосується особисто їх. А 74 відсотки українців нічого не роблять: людей все влаштовує.
Менталітет і відсутність нормальних законів – основні фактори, завдяки яким корупціонери і ті, хто дає хабарі, почуваються комфортно. Фахівці не беруться прогнозувати, коли це закінчиться, оскільки суспільство наразі влаштовує такий стан справ.
А соціальний психолог Олег Покальчук вважає, що навіть сама боротьба з корупцією в Україні стала… джерелом корупції. Одні чиновники покривають інших, допомагають один одному уникнути відповідальності.
Окрема тема – суди. На думку українців, судова система є найбільш корумпованою. І мало хто вірить у справедливість прийнятих рішень. Щоправда, у парламенті відрапортували: в «судовому» плані Україна вже майже в Євросоюзі. Наша держава, за словами нардепа-регіонала, заступника голови Комітету Верховної Ради з питань верховенства права та правосуддя Дмитра Шпенова, вийшла на фінішну пряму у питанні приведення судової системи у відповідність з кращими європейськими стандартами. Громадяни України з цим погоджуються?
Ще таке. У розвинених країнах факти хабарництва набувають публічності. Там не пишуть, що на хабарі попався якийсь таємничий «містер Х», а прямо вказують його прізвище і посаду.
І якщо корупціонерів нижчих рангів в Україні інколи притягують до відповідальності, то високопосадовці мають чимало можливостей уникнути цього. Саме так вичинив, приміром, колишній ректор Національного університету Державної податкової служби, екс-депутат Верховної Ради від Партії регіонів Петро Мельник. Його затримали за підозрою в отриманні 120 тисяч гривень хабара. Поінформовані джерела стверджують: хабарник утік до США – без візи, але з паспортом громадянина однієї з країн Прибалтики. І осів у теплій Каліфорнії.
Українським правоохоронцям дістати Мельника нелегко. Як відомо, в України немає договору про екстрадицію зі США. А, по-друге, ректор-хабарник, за документами, – громадянин чужої держави.
Цікаво, хто з українських високопосадовців ще немає паспорта чи кількох паспортів інших держав? Мабуть, таких «реліктів» не існує, або можна на пальцях перелічити. Представникам, з дозволу сказати, національної еліти, байдуже, що Конституція України подвійне громадянство забороняє. Їм головне – вчасно чкурнути світ за очі, якщо припече на рідних теренах.
Крім усього, корупція і хабарництво породжують соціальну нерівність в суспільстві. У розвинених західних країнах чиновники, для прикладу, є далеко не такими багатими, як в Україні. У нас керівник містечкового чи районого штибу може легко дати фори за статками своєму американському колезі. І це, не дивлячись на те, що його посадовий оклад нижчий, ніж в американських чиновників. А розкішні автомобілі, які так полюбляють «бідні і чесні» українські «слуги народу» – набагато дорожчі.
То ж недарма голову спілки молодих політологів Прикарпаття Андрія Фармугу, який зараз перебуває у США в рамках програми «Відкритий світ», вразив скромний побут американського мера. Українського політолога під час перебування у Штатах приймає мер міста Арлінгтон. «Я був вражений і досить скромним побутом, і, власне, позицією мера, що він є слугою своєї громади, а не використовує владу, як власну перевагу»,- сказав Андрій Фармуга в інтерв’ю «Голосу Америки».
Побувавши в американських державних установах, я не побачила на їхніх парковках дорогущих автівок. А коли мені показували помешкання мера того чи іншого міста – також дивувалася. Порівняно з палацами українських чиновників, обнесених двометровими парканами, вони виглядають доволі скромно.
Хабарі в мериканських чиновників не в пошані. Вони цінують свої посади і для них є надто важливою думка громади.
Ольга ЧОРНА.
