В області досі немає жодного хоспісу – закладу, в якому допомагають гідно піти з життя смертельно хворим пацієнтам. Хоча щороку такої допомоги потребують близько 2,5 тисяч мешканців краю, яким довелося почути страшний вирок лікарів.
У другу неділю жовтня в світі відзначають День хоспісної і паліативної допомоги, яка покликана поліпшити якість життя пацієнтів і їх родин, що зіштовхнулися зі смертельною недугою. Просвітницькі заходи відбулися і на Тернопіллі. Щоправда, особливих здобутків ми наразі не маємо. У Тернополі діє лише невеличке хоспісне відділення, розраховане на шість ліжок, а це катастрофічно мала кількість не лише для області, а й для міста.
Облаштували відділення в лікарні швидкої допомоги, що на вулиці Шпитальній. Сюди кладуть тих, кому медики встановили остаточний і невблаганний діагноз… А допомогти можна лише увагою, турботою і величезним терпінням.
Ніхто не скаже, скільки часу люди проведуть у цих ліжках, бо відповідь одна – скільки кому написано. Торік там отримали належний догляд 64 невиліковно хворих. Тисячі ж інших помирають вдома наодинці з болем, страждаючи від депресії, інших симптомів хвороби, відсутності належного догляду, соціально-психологічної допомоги.
Чиновники від медицини, проте, зазначають, що вже підшуковують існуючі медичні заклади, де можна було б створити додаткові хоспісні відділення. Щоб збудувати нове приміщення, мова не йде – як завжди, бракує коштів. Втілити проект на Тернопіллі заважає ще й бездіяльність обласної ради, депутати якої вже майже рік не можуть зібратися на сесію.
Про це йшлося під час брифінгу «Паліативна і хоспісна допомога на Тернопіллі», у якому взяли участь представники влади та громадськості, духовенство.
– Нині в Україні створено 12 хоспісів, – розповіла заступник директора департаменту охорони здоров’я облдержадміністрації Лідія Чайковська. – В області, на жаль, такого закладу немає. Враховуючи фінансову скруту, ми вирішили вивільнити місця для невиліковно хворих у тих медустановах, які сьогодні недопрацьовують. Перебування у хоспісі – безкоштовне. Передбачається державне фінансування, але сподіваємося і на меценатську підтримку.
Водночас, хоспіс – це не лікарня у звичному розумінні. Голова Тернопільського осередку громадської організації «Українська ліга сприяння розвитку паліативної та хоспісної допомоги» Андрій Паламарчук був волонтером у таких закладах у США. За його словами, там створюють усі умови, щоб хворий почував себе, як удома. Крім медичної допомоги, пацієнтам надають соціальну та духовну підтримку, аби людина могла гідно дожити останні дні.
Відкриття хоспісу могло б вирішити і проблему доступності опіоїдних анальгетиків для тих пацієнтів, які потерпають від гострого хронічного болю.
– Законодавство обмежило видачу таких ліків, – зауважив Андрій Паламарчук. – В основному, медикаменти привозить «швидка». Якщо мешканці міста можуть отримати ліки вчасно, то у сільській місцевості з цим багато проблем. А в хоспісі пацієнти можуть отримувати знеболювальне, коли їм потрібно.
Крім хворих зі смертельними недугами, особливий догляд необхідний і стареньким. З кожним роком в Україні їх стає більше, Тернопілля – не виняток. Наразі в області мешкають близько 125 тисяч людей, старших 70 років. Як відзначила головний терапевт обласного департаменту охорони здоров’я Лариса Матюк, майже 20 тисяч з них потребують паліативної допомоги.
В європейських країнах безнадійно хворим підтримують і виїзні консультативні бригади. Крім лікаря та медсестри, до складу такої «швидкої» входять психолог і священик.
Поки що паліативна допомога в нашій області на стадії зародження, відзначають експерти. А між тим до хоспіспих палат у Тернопільській лікарні швидкої допомоги – черги людей, у яких немає часу чекати…
Антоніна БРИК.
ода разом з охороною здоровя чи швидше нездоровя вже 20 років підшуковують те приміщення чиновники брехливі їм до простих людей нема діла хіба для галочки