У Бережанському агротехнічному інституті на свято знань відкрили пам’ятну дошку Устиму Голоднюку
Тиха елегія смутку… На обличчях викладачів і студентів, батьків, жителів міста, які того дня завітали на урочисту подію. На вишиванках і букетах квітів, на листях дерев, котрих першим подихом торкнулася осінь.
Устиму Голоднюку зі Збаража не виповнилося і 20. Він навчався на третьому курсі Бережанського агротехнічного інституту. Здобував професію інженера-енергетика. Але минулої осені відклав навчання і поїхав на Майдан.
– Устим був дуже хорошим товаришем, гарною, світлою людиною, умів підтримати у важку хвилину, допомогти. Він любив спорт – займався пауерліфтингом і бодібілдингом, а ще мріяв створити сім’ю, побудувати будинок, народити дітей, – пригадують друзі Героя Небесної сотні.
А ще Устим був справжнім патріотом. «Рабів до раю не пускають!» – його улюблений вислів. Чи не тому хлопець був на Майдані з перших протестів. Приїжджав додому на 2-3 дні і знову повертався до Києва.
Він загинув 20 лютого. Снайперська куля наздогнала хлопця за дві години до зустрічі з батьком. Устима не врятувала навіть голуба ООНівська каска, яку вважав своїм оберегом.
Василь Шеляк товаришував з Устимом з першого курсу, разом винаймали житло, планували спільний бізнес. Пригадує, як 21 листопада Устим його розбудив і сказав: «Треба їхати, боротися за власне майбутнє». На Майдані збиралися стояти до кінця, до перемоги.
Після того, як загинув Устим, в інституті вирішили встановити меморіальну дошку на його честь. Викладачі та студенти зібрали необхідні кошти. Втілити ідею допомогли львівські майстри.
Ніхто не соромився сліз, коли зазвучав гімн Майдану «Плине кача…» І, як ніколи, у ці хвилини хотілося миру на багатостраждальній українській землі. Щоб спокійно могли жити і вчитися студенти, щоб зустрічали матері своїх дітей живими.
Батько Устима Володимир Голоднюк подякував директору інституту Василю Павліському, усім викладачам і друзям сина, його дівчині Марійці. Владі і жителям міста, адже у Бережанах уже створили сквер імені Устима Голоднюка, хлопцю присвоєно звання почесного громадянина міста.
«Не знаю, чи я зміг би так, як він, – зауважив пан Володимир. – Ця Небесна сотня вирвала з хижих пазурів Україну і віддала її нам. А Герої живуть, доки живе пам’ять про них і хтось продовжує їх справи…»
З болем того дня та молитвою згадували ще одного Героя України, жителя Бережан і колишнього студента інституту Олександра Філя. Він загинув на війні на Сході. Хлопцеві було 19 років.
…. А над Бережанами ясніло мирне голубе небо. До своєї альма-матер злетілися з різних куточків не лише Тернопілля, а й України, студенти. Адже
Бережанський агротехнічний інститут надає своїм вихованцям європейську освіту. Його студенти, як зауважив директор Бережанського агротехнічного інституту, доктор технічних наук, професор Василь Павліський, стажуються за фахом як на українських підприємствах, так і за кордоном: у Швейцарії, Австрії, Німеччині, Данії…
Здобуті в інституті спеціальності актуальні для регіону. Тут готують фахівців для сільського та лісового господарства, а саме економістів, механіків, енергетиків, екологів. Учитися і працювати в мирній Україні мріяв і Устим. І сотні інших хлопців, які віддають нині життя за Україну.
Зіна КУШНІРУК.
