Українсько-російська війна – це геополітична битва титанів – Заходу і кадебістсько-феесбешної Росії. Битва добра і зла. Двох світоглядів. Двох Україн.
Свідомі люди жертвують життям заради Батьківщини. Водночас багатьох жителів Сходу ця жертовність дратує. Вони її не розуміють, не визнають. Декому миліші серцю путінські окупанти, котрі руйнують житло, убивають і калічать, заганяють через обстріли у підвали, ніж українські солдати, які повертають у захоплені міста і села мир.
Якби психологія жителів Донбасу була інша, під російськими агресорами земля горіла б. Ось, наприклад, гірники обіцяли боронити від ворога свої шахти і Донбас. Де ж ці «браві» шахтарі?
Один із тележурналістів запитав у жінок середнього віку, які живуть на Донеччині: «Ви хотіли б жити в Україні чи «ходити» під Росією?» «А нам всеодно, – відповіли ті, – лише б нас не зачіпали».
Зважаючи на таку психологію людей та ряд інших нюансів, в адміністрації Кремля заявили: для врегулювання конфлікту на Донбасі у керівництва України попереду не один рік. Це означає, що меморандуми про перемир’я, різні домовленості нічого для Москви не варті.
Вітчизняні та зарубіжні експерти прогнозують: російська влада не має наміру йти на поступки й надалі буде продовжувати використовувати всі свої ресурси та зброю. І не слід розглядати будь-які заяви російської сторони, як маніпуляцію чи залякування. Це, найімовірніше, попередження щодо подальшого наступу не лише на Схід, а й на іншу територію України. З цього приводу директор Інституту політичного аналізу і міжнародних досліджень Сергій Толстой зазначив: «У Путіна ресурсів і танків вистачить не на один рік. Якщо, наприклад, він посилатиме в Україну по 50 танків на тиждень, то це виходить, що він може використовувати старий запас техніки ще сім-дев’ять років без особливих ускладнень».
Війна продовжує забирати людські життя і надто дорого обходиться у фінансовому вимірі. За словами прем’єра Арсенія Яценюка, кожен день війни коштує Україні 80 мільйонів гривень.
А чиїм коштом відновлюватимуть Донбас? Це питання хвилює багатьох. Адже подекуди від підприємств, аеропортів, житлових будинків, шкіл, лікарень залишилися після обстрілів одні скелети. Інфраструктуру треба створювати заново. Як після Другої світової. Влада запевняє, що не відбудовуватиме Донбас коштом пересічних українців. Але ми вже платимо за війну. Високими цінами за продукти, послуги. Захмарним курсом інвалюти. Зростанням цін за комуналку тощо.
Яким чином вдасться облаштувати Донецьк? По-перше, мегаполіс уже не буде таким, як у довоєнні часи. Прогнози на майбутнє для міста-мільйонника плачевні. Експерти пророкують йому долю американського Детройта – у минулому заможного, перспективного міста, столиці світового машинобудування, куди тягнулись сотні тисяч американців. Економічна криза перетворила Детройт у мертве місто. Населення скоротилося більше, ніж удвічі. Занедбані приватні будинки. Порожні торгові й офісні центри. Ділова частина міста безлюдна і бездіяльна. Лише злочинність зашкалює. Проблема у тому, що місто залишили гроші. Заможні люди перебралися в інші місця й вивели з уже колишнього мегаполіса свій бізнес.
Із Донецька також пішов бізнес. Підприємства в нокауті. Словом, великі гроші вотчину Ахметова залишили. І Ахметов її залишив…
Тим часом військові експерти отримують все більше свідчень, що «ДНР» і «ЛНР», які хочуть захопити весь Донбас, під керівництвом Москви посилено готуються до подальшого ведення бойових дій. За повідомленням лідера «Інформаційного опору» Дмитра Тимчука, створюються централізовані склади озброєнь, боєприпасів, амуніції, палива, ремонтна база для техніки та озброєнь. З РФ прибувають фахівці з найрізноманітніших напрямів – від ремонту засобів зв’язку – до ведення радіоелектронної боротьби. Не з метою ж «мирного діалогу».
Посилюється і військова загроза з боку окупованого Криму, заявив радник президента Сергій Куніцин в ефірі «Шустер LIVE». За його словами, у кримських водосховищах залишилося води на півтора місяця. Керченська протока вже не дозволяє перевозити необхідні товари у повному обсязі, а незабаром замерзне. «Складається ситуація, що росіянам потрібно або нам Крим віддати, або Херсонську область до Каховки захопити, оскільки там шлюзи», – сказав Куніцин. До кордону з Херсонщиною, за його інформацією, стягнуте п’ятитисячне російське військо, десятки військових літаків і вертольотів. Тож Генштабу та іншим відомствам потрібно докласти максимум зусиль для посилення цього надважливого для України напрямку.
А ще РФ продовжує наступ на інформаційному фронті. Брехня, яку продукують російські ЗМІ, перетворила інформацію на страшну, вбивчу зброю. Вона руйнує свідомість. І за потужністю та небезпечністю є такою ж, як автомати чи танки. Україна повинна професійно оборонятися. Адже інформаційний фронт – це також передова.
Путін апробовує у нашій державі новий тип війни. Її називають «гібридною», нелінійною. Бо у ній немає чіткої межі між війною та миром. Не діють жодні домовленості. І ніхто не знає, коли і як вона закінчиться. Як зазначив у інтерв’ю «Радіо Свобода» британський журналіст, дослідник російського медіапростору Пітер Померанцев, «доки Путін живий, він буде воювати з Україною. Війна триватиме у різних формах, необов’язково за участю «зелених чоловічків» – це тільки одна з карт… Війна буде постійно».
У такій ситуації важлива роль лідера і діалог влади та народу. Стосовно останнього, то влада традиційно глуха й німа. Лідером, який міг би чесно й відкрито розмовляти з нацією, мав би стати президент. Приємно, що главі Української Держави аплодували стоячи у конгресі США. Якби Петро Порошенко пояснював нашому суспільству не пост-фактум, чому ухвалює непопулярні закони, якби розповів, чому на ключових посадах і досі керівники з сумнівною репутацією, чому Міноборони проводить незрозумілу, як на воєнний час, діяльність, то заслужив би овації і від своєї нації. Наразі ж, аби спонукати президента підтримувати діалог з українцями, у соціальній мережі стартував флешмоб «Порошенко, поговори зі мною». У найскладніші для країн моменти реальні лідери нації звертаються до народу, сказав ініціатор акції, засновник «Watcher.com.ua» Максим Саваневський. Ми дізнаємось, для прикладу, про ті ж мінські домовленості завдяки коментарям політиків, західній пресі та через ЗМІ нашого ворога. А не від Президента України.
Ольга ЧОРНА.
