Два дні Тернопілля прощається зі своїми героями. Такі молоді, вони могли жити, кохати, народжувати і виховувати дітей. Любити батьків, рідних, піклуватися про них. Але вони уже там, у світлій небесній сотні. Хлопці загинули у боротьбі за Україну на київському Майдані.
Назару Войтовичу з села Травневе Збаразького району було лише 17. Хлопець навчався у Тернопільському кооперативному технікумі.
Устиму Голоднюку зі Збаража ще не виповнилося і 20. Був студентом Бережанського агротехнічного інституту. Снайперська куля наздогнала його за дві години до зустрічі з батьком.
Олександр Капінос – із села Дунаїв на Кременеччині… У Сашка поцілили гранатою, коли силовики атакували Майдан. Хлопцеві було 29 років. До Києва вирушив у перші ж дні революції. Після перемоги Майдану він збирався одружитися.
Ігорю Костенку з села Зубрець Бучацького району було 22 роки. Навчався на 5-му курсі географічного факультету Львівського національного університету. Працював журналістом інтернет-видання «Спортаналітика». Снайперські кулі обірвали молоде життя.
Разом з Ігорем на Майдан приїхав друг, побратим, уродженець села Василь Мойсей. Він був справжнім націоналістом. Навчався в університеті у Луцьку. Від снайперської кулі Василя не врятував навіть бронежилет. У березні йому мало б виповнитися 22…
Рідні, друзі, знайомі і незнайомі люди, побратими, тисячі краян розділяють біль і горе, запалюють свічки пам’яті за героями Майдану. У Тернополі відбулася панахида за загиблими. Люди несуть запалені свічки до стели пам’яті на Театральній площі. А коли у суботу, біля монумету Бандері, священики правили службу за упокій душ наших хлопців, безперестанку ішов густий дощ. Радом з людьми тужило і плакало небо…