Незважаючи на те, що багато народів давно та добре відомі, народ «справжні рибалки» вивчений недостатньо. Звернемося до словника. Отже, народ – певна група людей, що вирізняється низкою спільних ознак: мови, культури, території, релігії, історичного минулого… Почнемо з першого.
Мова. Звичайно, справжні рибалки мають свою мову. Якщо хтось інший підслухає бесіду двох представників цього народу, то може статися непоправне. Через 5 хвилин він втрачає зміст розмови, через 30 – у нього падає самооцінка, бо не розуміє, що відбувається і відчуває себе неповноцінним, а за годину впадає в коматозний стан. Тому справжні рибалки вважають за краще спілкуватися подалі від непосвячених. Особливе ставлення у них до ненормативної лексики. Якщо один рибалка видає речення з десяти лайливих слів, то для іншого – це цінна інформація, у якій зашифровані місце лову, вид наживки, інтенсивність кльову, розмір улову. Мають справжні рибалки і свої «малі народи» – це «спінінгісти», «поплавочники», «нахлистовики», у кожного з яких – свої особливі слівця, місця проживання та знаряддя праці.
Культура. Вона у справжніх рибалок – багатюща. Мають вони приказки, прикмети, прислів’я, легенди, анекдоти, вірші, пісні. Головним героєм оповідок є «одинмужик». Це загадкова особистість, яку ніхто не бачив, але розповіді про нього переходять з уст в уста. Саме він «недавно», «вчора», «третього дня» наловив мішок риби й «ось таких окунів», при цьому з кожним переказом розмір трофея збільшується.
Є, звичайно, і казки. Вони, як правило, далекі від правди, але вносять в життя справжніх рибалок особливу пікантність. Одна з казок про те, що на риболовлю чоловіки везуть з собою коханок і зраджують там своїм дружинам. Справжні рибалки знають – це вигадки, адже ніколи не проміняють свою пристрасть на примітивний гріх.
Часто у фольклорі фігурує горілка. У малих кількостях вона потрібна для дезінфекції мікробів, які плавають у воді, літають зграйками в повітрі і норовлять заповзти в організм. У великих кількостях – це засіб створення нових анекдотів, байок, легенд і переказів. Отже, кількість спиртного залежить від мети приїзду на риболовлю.
Територія. Справжні рибалки локалізуються на певних ділянках берегової лінії. Залежно від пори року і кльову, можуть зграйками мігрувати від водойми до водойми.
Релігія. Справжні рибалки, по суті, язичники. Вони свято вірять у тиск, напрямок вітру, температуру й інші природні явища. Крім цього, у них є чимало прикмет, яких свято дотримують, аби не злякати божество на ймення «Кльов».
Знаряддя праці. Це окрема історія… Знаряддя лову прирівняні до святині і ставлення до них відповідне. Ніхто не має права до них торкатися, крім господаря. Вони мають свої імена, характер і звички й зберігаються у заповітному місці, оточені турботою і належним доглядом.
Дружини справжніх рибалок. Це єдині жінки, які вже до весілля мають реальне уявлення про свою подальшу долю. Коли інші народи підписують шлюбні контракти, справжні рибалки укладають зі своїми половинками «пакт про ненапад», де заздалегідь узгоджують графіки риболовлі, а також визначають територію, де зберігатимуть святе – снасті. Такі жінки знають, що знаряддя лову коштують дуже дешево, на них завжди є знижки, жмені блешень і воблерів дають замість дріб’язку в магазинах при купівлі м’яса та хліба. Водночас, дружини справжніх рибалок ніколи не ходять з чоловіками до риболовних магазинів, бо знають, що там на вході висять таблички «Вхід у магазин зі спиртним, собаками і дружинами категорично заборонений! Штраф 1000 гривень», тож вони бережуть сімейний бюджет. А ще вудочки часто «знаходять» на природі чи у смітнику біля будинку.
Дружини також знають, що у чоловіків є багато друзів, які з задоволенням дарують, обмінюють, продають задешево необхідні снасті. Завжди є якийсь Толік, який віддав справжньому рибалці новий спінінг, що, своєю чергою, був йому подарований на день народження. Мовляв, навіщо йому сьомий?
Характер. Звичайно, у кожного він різний, але у справжніх рибалок багато спільного. Вони дуже працьовиті. Можуть ходити годинами по берегу або ж, не шкодуючи часу на сон, в’язати хитромудрі вузли на дрібнесеньких гачках. Та помити посуд удома – ліньки. Також вони дуже терплячі. Можуть 6 годин просидіти на льоду для того, щоб зрозуміти, що сьогодні клювання немає. У них чудова пам’ять, вони знають назви воблерів, але часто не пам’ятають день народження своїх тещ. Порада дружинам: якщо ви хочете, щоб ваш справжній рибалка запам’ятав назавжди цю дату, подаруйте несподівано мамі вудлище, про яке він мріяв!
А ще в таких чоловіків гарне почуття гумору, вони чудові кулінари. Рецепти каш, підгодовувань, всіляких сумішей тримають у секреті і передають у спадок. А вже приготувати свій трофей справжній рибалка завжди зуміє.
Ось такий короткий екскурс в історію народу справжніх рибалок. Як мовиться – ні хвоста, ні луски!
