Ось уже півроку як обласну раду, фактично, очолює перший заступник голови Сергій Тарашевський. А ситуація наразі в області непроста. Досі не прийнятий бюджет.
Тим часом Конституційний Суд України продовжив повноваження Тернопільської обласної ради до осені 2015 року. «Наш ДЕНЬ» запросив пана Сергія до щирої і відвертої розмови. Про політику, про те, що чекає краян найближчим часом. А ще Сергій Тарашевський не приховує свого особистого життя. Про це – сьогоднішнє інтерв’ю.
– Як відомо, Конституційний суд України ухвалив рішення, згідно з яким вибори депутатів Київської міської ради та столичного міського голови повинні відбутися в останню неділю жовтня 2015 року. Це рішення стосується і нашої обласної ради. Але в Конституції прописано, що термін повноважень органів місцевого самоврядування – 5 років. І продовжити його можна хіба що за надзвичайної ситуації. А як ви прокоментуєте рішення Конституційного суду?
– Рішення Конституційного суду є остаточними і оскарженню не підлягають. Тому обговорювати, законно це чи ні, вважаю, не варто, якщо, звісно, ми є законослухняними громадянами. У продовженні теми поділюся ще ось такою власною думкою. Вибори Тернопільської обласної ради мали б відбутися навесні 2014-го року. А в 2015-му – вибори знову. І практично виходить, що обласні депутати попрацювали б лише рік. Тому, моя особиста думка, – це добре, що законодавчо всі вибори призначили на один час. Отож, рішення Конституційного Суду сприймаю як позитивне. Тим більше, що право призначити Верховною Радою дочасні вибори, як таке, залишається. До речі, народний депутат Василь Деревляний, як відомо, зареєстрував проект постанови про призначення позачергових виборів депутатів Тернопільської обласної ради. Якщо парламент це рішення прийме, ми будемо його виконувати.
– Тернопільщина – єдина область в Україні, яка досі живе без бюджету. Як це позначається на життєдіяльності краю, адже це – зарплати бюджетникам, ремонт доріг, фінансування різних соціальних програм…
– Те, що область досі без бюджету, – справді немислимо. Незрозуміло, чому особисті політичні амбіції окремі депутати ставлять вище інтересів громади? Так, можна висувати претензії, наприклад, що не ввели депутатів, не обрали голову обласної ради… Але хіба в цьому винні звичайні виборці? В обласній раді вистачає депутатів, аби провести сесію і прийняти життєво важливі для краю рішення. Тим паче, більшість складають опозиційні депутати.
– Чи є сподівання, що, врешті, бюджет таки буде прийнятий?
– Думаю, що це станеться найближчим часом. Сьогодні у зв’язку з цією ситуацією ми недоотримуємо з державного бюджету більше 50 мільйонів гривень. Тому сподіваюся, що вже цього тижня озвучимо дату проведення сесії обласної ради. А якщо члени опозиційних фракцій, відмовляючись від участі в сесії, вважають, що таким чином карають обласну
адміністрацію, то вони помиляються. Насамперед вони карають своїх краян. Тих же медиків, учителів, які можуть піти у відпустку без грошей. Центральному бюджету вигідно, аби область не отримала цих коштів. Виходить, на папері вони є, але ми їх не маємо. І тим, що ми їх не використовуємо, фактично допомагаємо партії влади. То про який патріотизм ідеться?
– Ви – людина відома. Як вам дається ця публічність? Адже в нашій області є чимало політичних партій, проблем і протилежних думок.
– Справді, у нас є багато партій, звучать ніби протилежні думки. Але якщо ознайомитися з програмами різних політичних сил, приблизно всі декларують економічний порядок, енергозбереження, національний патріотизм. Ще би це все виконувалося! Важливо, прийшовши до влади, об’єднатися з іншими заради втілення цього у конкретні речі.
– Як стверджують, інколи посада друзів забирає, а іноді – додає…
– Тема дружби – складна і тонка річ. Дружні стосунки я прирівнюю до шлюбних… Як шлюб єдиний, на усе життя, так і друг, коли він справжній. У дружбі, як у сім’ї, є добре і погане, треба вміти долати труднощі, а все краще – пронести крізь роки. А якщо посада друзів забирає, отже це було щось інше, несправжнє. Як правило, друзів набуваєм у дитинстві, в юності, у важкі хвилини, коли тебе можуть підтримати. І в щасливі, коли уміють за тебе порадіти.
– Пане Сергію, ви не приховуєте, що гордитеся своєю родиною і навіть ділитеся у пресі своїми маленькими сімейними таємницями… До речі, цього року ваша донька – випускниця.
– Так, я горджуся своє родиною. Тим, що маю дві доньки і сина. Зараз наша сім’я в очікуванні радісної події – народження четвертої дитини. Попереднє діагностування підказало, що це буде дівчинка. Взагалі, існує думка, що від великого кохання народжуються саме доньки. Тож це ще раз свідчить про наше з Нігорою справжнє красиве почуття. Звісно, ми довго обдумували цей важливий крок. Готувалися до вагітності і зараз дотримуємося всіх правил, щоб з’явилася на світ здорова дитина. Маємо в сім’ї і випускницю. Наталя хотіла бути медиком. Але від серіалів ми наблизили її до реалій життя. Після спілкування з хірургами, педіатрами донька вирішила обрати економічний або туристичний напрямок. Мені це імпонує. Наша область якраз є туристично привабливою. А я дуже люблю гуртувати всю свою родину навколо однієї території, спільної справи, тому хотів би, щоб усі жили в Тернополі і розвивали свій край.
– Тобто ви не бачите своїх дітей за кордоном?
– Я справді би дуже хотів, щоб вони залишалися і працювали на наших теренах. Але це моє бажання, а кожна дитина має свою долю, своє право і нехай ним користається. Хоча у нас зберігаються і шануються родинні традиції. Ми збираємося за сімейними обідами, увечері – за чаєм, спілкуємося… До речі, наша молодша донька Аліночка закінчила четвертий клас, а найстарший син Саша, який обрав юридичний фах, вступає в магістратуру.
– Вільного часу у вас, мабуть, небагато. Де відпочиваєте, як плануєте провести літню відпустку?
– Особливо відпустку не плануємо. Дружина готується до пологів, старші донька і син – до вступу на обрані спеціальності. А взагалі, любимо подорожувати автомобілем Європою. Стільки гарних вражень!
– Сергію Олександровичу, сьогодні ми презентуємо нашим краянам перше число нового видання «Наш ДЕНЬ». Що б ви побажали його читачам?
– Насамперед вітаю ваш колектив з появою нового часопису на теренах краю. А читачам бажаю, щоб це видання стало їхнім улюбленим, щоб, образно кажучи, вони могли знаходити там свій день теперішній і день майбутній. А ще – цікаві матеріали, актуальні репортажі, гарні сюжети, добрі й правдиві новини.
– Дякую за інтерв’ю.
Зіна КУШНІРУК.
