Такий випадок не є винятком, кажуть в управлінні Держпродспоживслужби в Тернопільській області. Лебеді переносять хвороби і можуть заражати свійську птицю. Підгодівля ж домашніми смаколиками шкодить уже самим перелітним птахам. Тож спеціалісти Держпродспоживслужби просять людей не приручати лебедів.
– Дикі лебеді часто у пошуках належних кліматичних умов і поживи можуть долати відстані у тисячі кілометрів, – розповідає начальник відділу організації протиепізоотичної роботи управління Володимир Марків. – Вони є цілком самостійними, добре самі дають собі раду, не потребують якоїсь надзвичайної допомоги. Головне – не шкодити їм в існуванні. Адже під час перельотів вони зупиняються на водоймах для перепочинку, недалеко від помешкань людей. Такий відпочинок зазвичай може триває від однієї до кількох діб. Раціон їх в основному складає рослинна їжа – трава, водорості, а маючи довгу шию, вони легко добувають собі поживу навіть із дна водойм. Та часто таке співіснування людей і перелітних птахів несе загрозу як одним, так і іншим. інше. Не говорю вже про фізичне знищення цих птахів, хоч є особи, які наважуються піднімати на них зброю. Інколи люди, навіть сповідуючи добрі наміри, вдаються до всяких способів підгодівлі, які шкодять лебедям. Адже часто диких птахів годують хлібом та інші продуктами, які не входять у їх раціон.
Окрім того, лебеді несуть із собою не лише свою красу, але й багаж захворювань, що реєструються на територіях, на яких водяться. І якщо на місцях перепочинку вдаватись до підгодовування птахів, вони можуть продовжити своє перебування на водоймі протягом невизначеного часу, будучи резервуаром збудника грипу, хвороби Ньюкасла та інших недуг, які не тільки через прямий, але й навіть через опосередкований контакт можуть потрапити в господарства, де утримується свійська птиця.
– Свідченням цього застереження є приклад дворічної давності, який мав місце на території Національного природного парку «Дністровський каньйон», поблизу Вільхівця Борщівського району, – продовжує Володимир Марків. – Тоді на заклик природозахисних активістів місцеві жителі організували підгодівлю лебедів, що зупинились у заплаві Дністра, а деякі люди навіть забирали птахів додому, не розуміючи того, на яку небезпеку могли наразити свою домашню птицю. Невдовзі серед лебедів почалась загибель і було лабораторно діагностовано грип. На щастя, службі ветеринарної медицини вдалось локалізувати джерело збудника і не допустити його в індивідуальні господарства населення.
Незабаром почнеться масовий літ перелітних птахів і невідомо, якою погодою зустріне їх рідна земля, адже зима ще не сказала свого останнього слова. У Держпродспоживслужбі наголошують, що допомогу птахам при необхідності слід надавати, проте підходити до цього треба дуже зважено. Втручатися треба лише тоді, коли водойма повністю замерзне. І втручатися теж із розумом – наприклад, прорубати ополонку, аби лебеді обов’язково мали можливість плавати.
– У дикої перелітної птиці є теж є природний добір, і зберегти чи врятувати всіх птахів неможливо, – каже Володимир Марків. – Якщо небезпечне захворювання (грип птиці, наприклад) буде занесене в населений пункт, то вся наявна у господарствах птиця може бути вилучена та спалена, як було в одній із сусідній областей. Тому будьте уважними та обережними у своїх діях, щоби не зашкодити ні собі, ні перелітним птахам.
Лебедині міфи
Лебеді є одними з найбільших птахів, що живуть на воді в Північній Америці та Європі, маючи вагу до 13-ти кілограмів і розмах крил у майже два з половиною метри. А ще вони, мабуть, найбільш оспівані у народній творчості пернаті. За словами Володимира Марківа, людські уявлення про лебедів не завжди збігаються з дійсністю.
– Про лебедину вірність сказано, мабуть, найбільше з усіх представників тваринного світу і складено чимало легенд, – каже він. – Дійсно, лебеді зберігають подружню вірність упродовж всього життя. Проте не більше, ніж легендою, є те, що при загибелі подруги лебідь, падаючи з висоти, розбивається об землю чи лід. При втраті супутниці життя птах дуже сумує і вже не підшукує собі іншої пари, а залишається самотнім, алее інстинкт самозбереження у лебедів, як і в більшості представників дикої фауни, є досить сильним, щоб вдаватись до акту самознищення. Лебеді, щоправда, інколи дійсно падають з певної висоти і вдаряються об лід. Можливо, це і стало причиною згаданої легенди. Але це вони роблять з більш прагматичною метою – прагнучи розбити власним тілом ще не дуже товсту кригу для створення ополонки.
Давайте і ми будемо з розумом і обережно ставитись до дикої природи і не порушувати її гармонії.
