Складається враження, що Україна – місце для якогось тривалого езуїтського експерименту, суть якого полягає в тому, скільки може витерпіти окремо взята нація. І чи виживе після цих неймовірних випробувань.
Війни, голодомори, концтабори, переслідування мови, культури, розкрадання природніх багатств, бідність на багатій землі… Це не повний перелік бід, які випали на долю нашої Батьківщини.
Тепер Україна узгоджує свою внутрішню і зовнішню політику з Європою, Америкою, Росією. Бюджет – з МВФ. Перебіг війни на Донбасі – з Меркель, Олландом, Путіним. Інтереси Кремля представлятиме один із головних ідеологів кривавого «руского міра» Борис Гризлов, який у 2011 році пафосно заявляв: «Ми разом починаємо будувати «Русский мир». Він не замикається межами Російської Федерації, а простягається до тих місць, куди ступила нога росіянина».
Наша держава, неначе, живе за чужими графіками і правилами, недотримання яких суворо карається черговим випробуванням. Ще й доморощені «герої» допомагають: беруть, крадуть, обманюють…
А нація тим часом у глибокому стресі. Згідно з дослідженням Київського міжнародного інституту соціології, 64 відсотки опитаних українців протягом минулого року пережили якусь стресову ситуацію. Найчастіше – важку хворобу близьких; відчували власну безпорадність; пережили важку недугу і операцію; втрачали роботу, віру в людей і у власні сили; опинялися без засобів для існування; пережили бомбардування та обстріли.
В інших країнах забили б тривогу. А в Україні стреси – нормальне явище. Побутує традиційне: «аби не гірше» та «аби дітям було краще»… А яке воно, щасливе життя, багато хто й не знає.
Рівень задоволення життям в Украні найгірший у пострадянському просторі, з’ясували фахівці американського інституту Геллапа. Дослідники зазначають: це найгірший показник за весь час спостережень. Торік число тих, хто страждав, зросло до 36 відсотків. А тих, хто процвітав – стало лише дев’ять відсотків. Людей, які мають певні труднощі, налічується 56 відсотків. Найбільше задоволені рівнем життя мешканці західних областей, найменше – на Півдні та в Центрі.
Домучують українців ціни. Вартість компослуг, продуктів, одягу, взуття, ліків нереально високі. Уже сумно жартують: ціни в Україні ростуть швидше, ніж діти. За повідомленням Держстату, інфляція у 2015-у сягнула максимуму за 20 років – за рік виросла до 43,3 відсотка.
Непрофесійність «будівничих» держави, жадібність, корупція витягують з гаманців українців останній гріш. Як тут не згадати фразу публіциста Віктора Радіонова: «Шкода, що терапевти від економіки не давали клятви Гіппократа». Хоча, ті що її давали… Наша медицина без хабаря – що для українців Європа без кордонів…
Отже, під акомпанемент запевнень урядовців, депутатів, чиновників про те, що українці гідні кращого життя, торік ціни на газ зросли у 3,7 раза, гарячу воду та опалення – на 78,4 відсотка, електроенергію – на 66,9, овочі – на 66,7, соняшникову олію та яйця – на 59,4, безалкогольні напої – на 57,8 відсотка. Зниження цін не зафіксовано на жодну із груп споживчих товарів та послуг.
Загалом, вартість споживчих товарів за кризові 2014-2015 роки підстрибнула на 79 відсотків – через девальвацію гривні й підвищення тарифів на компослуги. Таку думку висловила головний економіст компанії «Dragon Capital» Олена Білан.
Варто зазначити, протягом двох останніх років тарифи на «комуналку» підвищували тричі, а це – плюс 173 відсотки. І на 2016-ий також заплановане чергове підвищення тарифів на компослуги. Гривня протягом згаданого періоду здевальвувала із 8 грн/дол. – до 24 грн/дол.
За підсумками 2015 року «Bloomberg» оцінив падіння ВВП України на рівні 13 відсотків. Таким чином наша держава очолила антирейтинг країн із найшвидшим падінням економіки.
Що далі? У рейтингу-прогнозі 93 країн світу щодо розвитку їхніх економік у цьому році, Україна пасе задніх – посідає 13 місце з кінця. Зростання ВВП має скласти 1,4 відсотка. Проте ризики, що ситуація погіршиться, сягають 60 відсотків.
За всі роки незалежності жодна влада не була рушійною силою, у позитивному сенсі, в суспільно-політичному та економічному житті держави. Поштовхом до змін ставав народ. Прості українці виступили проти диктатури Януковича і виборили на Майдані політичну свободу. Кинулися на захист Вітчизни від російських окупантів, немаючи належної зброї та амуніції. Організували потужний волонтерський рух для підтримки армії, якого досі не бачила Європа.
Нова влада мала б пишатися громадянами, їхньою самопожертвою, відвагою, силою духу і віри. Однак, її вразив вірус попередників: гроші, бажання зберегти стару систему, порожні обіцянки. Через це економічної свободи поки що досягти не вдалося. Україна у рейтингу за рівнем економічної свободи на 162-у місці – у компанії з Конго, Іраном, Туркменістаном, Зімбабве, Кубою, Венесуелою.
Економічна свобода – важливі для життя та розвитку держави і громадян чинники. Це – верховенство права, захист прав власності, відсутність корупції, невтручання держави в економіку, нормальні податки, помірковані державні витрати, відкритість ринків для торгівлі, інвестицій тощо. В експертів виникає закономірне питання: як довго країна з високою політичною свободою може залишатися з низькою економічною свободою?
Невже влада не замислюється, що люди, спираючись на політичну свободу, можуть почати виборювати свободу економічну? Крім того, суспільству потрібні нові, патріотично налаштовані політичні еліти. Бо зараз еліти олігархізовані або фейкові, створені під вибори. Вони, традиційно, відходять у небуття, прихопивши з собою гроші з державної казни, частину національних багатств і створивши нові виклики для країни.
Ольга ЧОРНА.
