Люблю заходити в антикварні крамнички у невеличких американських містах. Ціни у них дуже демократичні. І речі цікаві. А ще запах старовини…
В одній з антикварних лавок Айови натрапила на популярний журнал «Look», 1967 року видання. 46-річний раритет зацікавив тим, що повністю присвячений Радянському Союзу. У ті часи до «ідеологічного ворога» в американців був неабиякий інтерес. Тим паче, що у 1967-му році в СРСР відзначали 50-річчя Жовтневої революції, або, як весь світ це називає, більшовицького перевороту.
На титульній сторінці журналу великими літерами написано: «Russia Today» («Росія сьогодні»). «50 years after the Revolution that changed the World» («50 років після революції, що змінила світ»). У виданні міститься розповідь про всі республіки колишнього Союзу.
Переглядаючи журнал, подумала: невже це написано про країну, в якій я народилася і життя та побут якої добре знаю? Але про це згодом…
Спершу про рекламу, яка неабияк мене зацікавила. Вже тоді друковані американські видання подавали великий обсяг комерційної реклами і заробляли добрі гроші.
Багато хто пам’ятає, як в часи совдепії розповідали про «загниваючий капіталізм», бідове життя на дикому Заході та інші подібні страшилки. А ми жили у «найрозвинутішій, найпередовішій, найсправедливішій країні світу». Змушені були цьому вірити, бо мандрувати в інші держави «вільним» радянським людям суворо заборонялося. Тож знали тільки те, що продукувала радянська ідеологія. «Два світи – два способи життя». Пригадуєте це гасло? Хто не знає, поясню: «їхній» світ подавали, як дуже поганий, «наш», радянський, тобто – дуже позитивним.
То ж погортаємо рекламні сторінки 46-річного журналу «Look». Про існування багатьох товарів, які тоді рекламували і продавали у «загниваючих капіталістичних Штатах», радянські люди навіть не здогадувалися. Як і не здогадувалися, судячи з публікацій і фотографій у «Look», як добре самі жили і якими свободами користувалися.
Отже, в СРСР авто вважалося предметом розкоші. Та й громадяни «найзаможнішої» країни світу не мали грошей, аби його купити. Натомість, у «іншому» світі широко рекламували «Крайслери», «Понтіаки», «Бюїки», «Форди», «Шевроле», спорткари та іншу продукцію автомобільної промисловості. Для жителів дикого Заходу вже тоді машина була предметом необхідності. На одному з документального фото видно, що майже біля кожного приватного будинку стоїть автомобіль.
Чи багато радянських жінок у 1967 році мали у приватному користуванні сушку для волосся? Міксер? Кавоварку? Тефлонову посуду? А хто мав у цьому році кольоровий телевізор? Американська ж реклама пропонувала широкий вибір цих та інших товарів.
А чи можете уявити, що радянська дівчина в бікіні у 1967-у році рекламує парфуми? Це нині у нас подібна реклама ні в кого не викликає здивування. У США рекламна індустрія в ті часи використовувала красу жіночого тіла для подібних акцій і це нікого не шокувало. Зрештою, в СРСР і рекламувати з парфумерно-косметичних засобів було, фактично, нічого. А на жінок, які дозволяли собі користуватися такою-сякою косметикою, нерідко дивилися як на повій.
Також на сторінках журналу – реклама «Тампаксів» (до речі, ці предмети жіночого туалету на Заході з’явилися у 50-х роках минулого століття), чоловічого дезодоранту «Speed Stick», прального порошку «Тайд», різноманітних миючих засобів тощо. Все це увійшло у пострадянський побут значно і значно пізніше.
А ще рекламують чудову американську усмішку, тобто гарні зуби і якісну зубну пасту, віскі, машину для сушіння одягу. В Україну, до речі, машини для сушіння одягу тільки недавно почали завозити.
Також у журналі збереглися купони на знижки. Виявляється, вже тоді в Америці вони були популярні. Можна було й вигравати призи, заповнивши купони-анкети і надіславши їх на адресу того чи іншого магазину.
Порівняти те, тим користувалися у далекому 1967 році жителі країни «загниваючого» капіталізму і «процвітаючого» соціалізму – просто неможливо. Як кажуть, це не лізе в жодні ворота. Як і те, що я прочитала: виявляється, тракторист в Україні у ті часи отримував 150 доларів зарплати, а Комуністична партія йшла на компроміси. Але про це і багато чого іншого – у наступній статті. Скажу лише: обманювали американських журналістів ті, хто їх супроводжував просторами колишнього Союзу, ой, обманювали…
Ольга ЧОРНА.
[nggallery id=5]
