Через сорок днів по Різдву Христовому ми разом із старим праведним Симеоном переживаємо світлі і радісні почуття, виходячи назустріч Народженому в тілі Спасителю. За старозавітним законом новонароджених немовлят-первістків приносили на сороковий день їхнього життя до храму і батьки присвячували їх Богові після подячної молитви і жертви. Цей обряд очищення та оцерковлення дитини виконали Пресвята Діва і праведний Йосиф, як щирі та законопослушні члени старозавітної Церкви.
Саме в той час жив в Єрусалимі праведний і побожний та дуже-дуже старенький чоловік на ім’я Симеон, що сподівався утіхи Ізраїлеві, тобто, провіщеного йому Духом Святим – приходу на землю Сина Божого.
Церква зберігає передання, що праведний Симеон був в числі тих сімдесяти перекладачів, які ще в 271 році до Різдва Христового, на прохання єгипетського царя Птоломея Філадельфа перекладали книги святого Письма з гебрайської мови на грецьку. Коли він читав слова пророка Ісаї: «Ось Діва в утробі зачне і породить сина…» – він дуже здивувався, як це Діва, що не має мужа, може народити та хотів викреслити слово «діва» і замінити його словом «жона». Але в ту мить з’явився йому ангел Божий, що затримав його руку і сказав: «Май віру до написаних слів і ось тобі знак – ти не вмреш аж до того часу, доки своїми очима не побачиш народженого від Діви Чистої – Спасителя світу».
І так минали довгі, довгі роки, а праведний Симеон все очікував сповнення обітниці сповіщеної йому ангелом. Він щоденно відвідував Єрусалимський храм. І коли одного довгоочікуваного дня Богомладенця Ісуса принесли до храму, щоб вчинити над Ним згідно закону, то праведний Симеон по натхненню від Духа Святого пізнав очікуваного Месію – Христа Господнього і провіщену пророками Пречисту Діву Марію. З найбільшою любов’ю і побожністю прийняв він на свої старечі руки Дитину Христа, поблагословив і радіючи тим, що Господь вже відпустив його зі світу дочасного, земного, він промовив: « Нині відпускаєш раба Твого, Владико, за словом Твоїм з миром, бо бачили очі мої спасіння Твоє, яке Ти приготував перед лицем усіх народів, світло на просвітлення язичників і славу народу Твого Ізраїля» (Лк. 2,29-32).
Віддаючи Боже Дитя Матері Його, він при тім сказав, що багато спокуситься Ним та загине, а інші увірують в Нього і одержать спасіння. А Пречистій Діві Марії так буде тяжко, стільки зазнає терпіння за Сина Свого, що серце її пройме немов гострий меч.
При тому присутньою була також і праведна Анна пророчиця, що не відходила від храму, а постом і молитвою служила Богові день і ніч. І вона, підійшовши на той час, славила Господа та розповідала всім про Нього, що сподівалися спасіння в Єрусалимі.
Святий праведний Симеон сподобився великої ласки від Господа, бо він не тільки зустрів Сина Божого в храмі, але бачив Його своїми очима та носив Його на своїх руках.
Чи можливо нам уподобитися до праведного Симеона, до праведної пророчиці Анни, щоб ще в дочасному житті наблизитися до Господа та зустрінути Його? Так! Через щиру і гарячу молитву ми маємо подиву гідну можливість таємно розмовляти з Богом і відчувати цілою своєю істотою наближення своє до Господа та єднання з Ним. Щирою молитвою ми можемо очистити своє сумління від всякого зла, виконувати волю Божу через додержування Його святих заповідей, серце своє зробити більш схильним до всякого добра, що і є передумовою наближення до Господа і побачити Його. «Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать»(Мф.5,8).
