У 910 році за царювання Льва Мудрого (896-911), сарацини, або араби (магометани) вдерлися в єдиновірну нам Візантію і обложили її столицю Константинополь. Неминуча погибель нависла над містом. Сарацини, як фанатики магометанства, нікого не милували, дітей і старців убивали, а дорослих і здорових продавали в неволю. Тоді ж у місті виникла страшна хвороба, від якої майже кожен десятий помирав. У тому своєму нещасті і біді пішов увесь віруючий народ на молитву до Влахернської церкви, в якій зберігалася риза (верхній одяг) Богоматері, Її покривало на голову (мафорій, або хустка) і частина поясу, перенесені з Палестини в 5 столітті. Цілу ніч християни безперервно благали в Пресвятої Богородиці помочі і заступництва.
Люди пам’ятали, що Вона ще на землі клопоталася за них, згадуючи весілля в Кані, то тим сильнішим могло бути Її заступництво тепер, коли Вона сіла на небі, на престолі слави біля престолу Божого Сина. Тому до Неї щиро звертаються царгородці в страху перед переважаючими силами ворога і щиро благають Її про скору допомогу та порятунок.
Коли побожний народ заповнив усю церкву і молився під час всенощного богослужіння, о четвертій годині ночі з’явилася над людьми, йдучи в повітрі, Пресвята Владичиця Богородиця, осяяна небесним світлом і оточена ангелами та сонмом святих небожителів. Святий Хреститель Господній Іван і апостол Іван Богослов супроводжували Царицю Небесну. Ставши на коліна, Пресвята Діва довго молилася за християн, а потім, увійшовши в вівтарну частину храму, над жертовник, продовжувала молитву. А тоді зняла з голови покривало і розгорнула його над богомольцями, ніби охоронила їх тим від ворогів видимих і невидимих. Святий Андрій з трепетом спостерігав дивне видіння і запитав свого учня, блаженного Єпіфанія, що стояв поруч з ним: «Чи бачиш ти, брате, Царицю і Владичицю на молитві за весь світ?» Єпіфаній відповів: «Бачу, святий отче, і боюся».
За простертим над народом покровом можна було пізнати, що благодать Божа зійшла на цих людей, що їхні прохання вислухані. Довго дивилися обидва святі на цю чудесну появу і молилися. Як свідчить візантійський історик Зонара, весь віруючий народ, дізнавшись про це і маючи явний доказ милосердя Пресвятої Богородиці, зміцнив свій дух, сміло кинувся на ворогів, розбив і прогнав їх за межі Візантійської імперії. За велику ласку і поміч Пресвятої Діви Марії у визволенні людей від земних нещасть визначено цю дату як день Покрови Пресвятої Богородиці.
Немає в світі такого куточка, куди б не долетів промінь милосердя Пресвятої Діви Марії. Церковна історія записала вже дуже багато випадків, коли Небесна Опікунка роду людського виблагала у Господа великі милості в справах вічного і дочасного добра людини. І це справді велике щастя, що Провидіння Боже дало людям таку скору і постійну Помічницю в Особі Богородиці.
Тому усі ми поспішаймо під цей материнський покров Пресвятої Богородиці, нашої посередниці перед Богом. До Неї піднімаймо свої руки, благаймо Її, щоб випросила для нас у Свого Сина, нашого Спасителя, мирне і щасливе життя на землі, і покладаймо на Неї всю надію, бо Вона є Матір’ю милосердя, уздоровленням хворих і очищенням грішників. Прославляймо Пресвяту Богородицю, нашу Заступницю і Покровительку, і молімось до Неї, любімо і величаймо: «Радуйся, Радосте наша, покрий нас від всякого зла чесним Твоїм омофором!».
