Такої води, як у Микулинцях, в Україні більше немає

Або для чого їхати у санаторій чи на курорт кудись далеко, якщо поруч подільська Швейцарія?

Саме так називають Микулинецьку обласну фізіотерапевтичну лікарню реабілітації ті, кому хоч раз довелося у ній побувати. І приїжджають сюди знову. А ще рекомендують друзям, знайомим, рідним. Тож не дивно, що за час існування закладу (з 1967 року) тут поправили здоров’я більше 120 тисяч пацієнтів – не лише з Тернопілля – з усіх куточків України!

Народна оздоровниця

Про цілющі властивості «сірчаної» води та торф’яного болота з микулинецьких околиць люди знали дуже давно. Перші згадки про це сягають 1675 року. Тоді турки та татари намагалися захопити Микулинецький і Теребовлянський замки. Його оборонці – шляхта та військо польське, які володіли нашими землями, витримали облогу. А поранених та хворих везли до джерел, що поблизу Микулинців. Там лікували рани сірчаною водою і компресами з болота.

«Жива вода», як називали її у народі, виручала і місцевих жителів. Знала про неї і польська магнатка Людвіка Потоцька, яка у другій половині 18 століття володіла Микулинцями. Ця пані звела тут католицький костьол у стилі бароко та побудувала розкішний палац. Пізніше його добудовували, дещо змінювали, але ця пам’ятка архітектури зі своїми класичними формами збереглася донині. І саме тут розташована обласна фізіотерапевтична лікарня реабілітації.

На початку 19 століття інший власник Микулинеців і навколишніх земель барон Ян фон Конопка, якому відійшло і мінеральне джерело за 2 кілометри від маєтку, створює на основі сірчаної води та торфових грязей перший у Західній Україні прообраз сучасного санаторію. Курорт незабаром стає відомим на всю Європу. Тут оздоровлюються вельможі з Австрії, Німеччини, Польщі…

У теперішні часи Микулинецька лікарня стала порятунком переважно для незаможних, тих, хто не може дозволити собі поїхати на дорогі курорти. Утім, навіть ті, хто відвідав розрекламовані оздоровниці, шукають можливість приїхати сюди.

Микулинецька «Мацеста»

Колись лікарня була розрахована на 200 ліжок. Після чергової реорганізації – залишилося 150. У день, коли ми побували у Микулинцях, тут оздоровлювалося 245 дорослих і дітей. Тому, як зазначає головний лікар Зіновій Ясеник, логічно було б збільшити кількість ліжок. Адже завдяки фахівцям, сучасному технічному забезпеченню, мінеральним водам у поєднанні з фізіотерапією і новими методиками лікування, у Микулинцях щорічно можуть поправити здоров’я майже 4 тисячі хворих. Минулоріч, до речі, у лікарні побувало десь 4200 пацієнтів.

– Такої води, як у нас, з унікальними лікувальними можливостями  в Україні більше нема, – каже Зіновій Андрійович. – Головним її компонентом є сірководень, який, проникаючи в організм, впливає на тканини та клітини, зцілюючи хворих од важких недуг. Вміст сірководню у микулинецькій воді, взятій з джерел, сягає 160 міліграмів на літр, а в отриманій із свердловин перевищує навіть цей показник. Тобто концентрація – оптимальна, у природній воді є співвідношення всіх елементів, тому ефект лікування – дуже високий. Між іншим: за висновком учених Одеського науково-дослідного інституту курортології і фізіотерапії, наші сірководневі джерела не поступаються всесвітньо відомим водам курортів Сочі, Мацести.

Мабуть, варто сюди додати і те, що лікарня реабілітації розташована у мальовничому старому парку на березі Серету. Довкола – столітні дуби, ялиці, липи, декоративні та реліктові дерева. Недарма цю місцевість у Медоборах називають «подільською Швейцарією».

 І гарне ставлення до людей

Останніми роками третина пролікованих у Микулинцях пацієнтів – з інших регіонів України. Люди, особливо зі Сходу, дивуються професійності, гарному ставленню медичного персоналу, доброзичливості та чуйності, які панують у закладі. А ще – невисокій ціні за медичні послуги. Хоча, наприклад, бальнеологічне лікування саме по собі дороге: слід нагріти для людини ванну води, болото теж треба підігріти вручну – на одного хворого 6 – 8 відер!, помити потім усе теплою водою… Та кожного обкутують цілющою масою, ще й добре слово кажуть…

До послуг хворих у Микулинецькій лікарні 4 відділення: педіатричне,  загальне, яке об’єднує пацієнтів  неврологічного, терапевтичного, ортопедичного профілів, кардіологічне та фізіотерапевтичне. Крім сірководневих ванн та торфоболотяних аплікацій, для оздоровлення хворих використовують магніто- і лазеротерапію, голковколювання, мануальну, гірудо- та рефлексотерапію, підводне витягування, масажі, парафіно-озокеритні аплікації…

Тут успішно лікують захворювання нервової та серцево-судинної системи, органів дихання, хребта, наслідки травм опорно-рухового апарату, ревматоїдні артрити, поліартрити, різні недуги шкіри… Напрацювали нові методики лікування ДЦП.

Окремої уваги заслуговує лікування післяопікових рубців. Відомий вчений-комбустіолог, професор Володимир Бігуняк переконаний: ефект безперечний. Тому з цією проблемою їдуть до Микулинців і по два рази на рік. Завдяки протизапальній, розсмоктуючій, знеболюючій дії сірководневої води її використовують також при лікуванні жіночих запальних захворювань, безпліддя.

А поки все впирається у кошти

У лікарні – жваво. Хтось спішить на ванни, хтось – на обід. Пацієнти дякують кухарочкам за смачні страви. Особливо багато зараз у лікарні дітей, яких батьки привезли на оздоровлення. Тож головний лікар знову повертається до проблеми збільшення кількості ліжок.

Взагалі, навіть при хронічній економічній скруті, заклад гостинно приймає пацієнтів. Безперечно, у цьому заслуга головного лікаря Зіновія Ясеника. Капітально відремонтували майже усі приміщення, реконструювали бальнеологію. До послуг пацієнтів – палати поліпшеного перебування. Вдалося вирішити й одну з найболючіших проблем: збудувати нову, втричі економнішу, газову котельню, замінити зовнішні теплотраси, внутрішні батареї.

–  А тепер, очевидно, прийдеться переходити на твердий вид палива, – каже Зіновій Андрійович. – Ми можемо це зробити, гроші на рахунку є. Але є інша проблема: казначейство блокує їх виплату. Добре, що допомагають місцеві підприємці. Дуже велика проблема також з очисними спорудами, які в аварійному стані. Ми вже провели тендер, але знову ж та сама ситуація з коштами.

У перспективі також ремонт зовнішніх фасадів, адже колишній графський палац – пам’ятка архітектури. А поки все впирається у кошти, осипається під плином літ стародавнє ліплення, розтріскуються стіни. Сумно зирять на світ міфічні атланти, які не в силі втримати те, до чого мають докластися людські руки. Зате посміхаються люди. Надія Гордійчук з донечкою  Діанкою  із села Великі Млинівці Кременецького району вже  втретє відпочиває та лікується у Микулинецькій лікарні.

– Ми приїздимо сюди із задоволенням. Тут чудово поєднуються мальовнича природа, цілюща вода і кваліфіковані фахівці, – каже жінка. – Смачно годують, поряд – затишний парк, куди ходимо гуляти. Після Микулинців почуваємося набагато краще.

Чули подібні слова і від багатьох інших пацієнтів. Що ж, багатства рідного краю, лікувальні вода це чи болото, потрібно берегти

Зіна КУШНІРУК.

Фото Юлі ТОМЧИШИН.