Тарасе, батьку наш, пробач
Лукавим пасинкам розмови
Про Україну, волю й мову,
Бо продалися за калач,
За кусень хліба запашного,
За хабарі і сяйво дач…
Пробач, Кобзаре, і не плач –
Забули не тебе одного.
І тільки хлопці в бліндажах
Зі зброєю напоготові
Читають кожне твоє слово
Під свистом куль. І у степах
Вже розсвітає Україна –
Не в Києві, а саме там,
Де не скорились ворогам,
Де ненька жде додому сина…
Олег ГРУШКОВИК.
