Державній службі зайнятості 30 років. Історія служби зайнятості на Тернопільщині сягає кінця ХIХ століття.
1863-1939 роки – в адміністративних центрах краю у різний час діяли “біржі праці”, “державне управління посередництва праці”, “бюро трудового фонду”, “бюро надання праці”, відділи праці та соціальної опіки тощо. Послуги приватних посередників на ринку праці оплачували як пошуковці роботи, так і роботодавці; державні “біржі праці” – безоплатно.
1873 рік – “біржа праці” була створена у Чорткові. У 1926 році тут перебував на обліку 121 мешканець Чорткова, а у 1931-ому – 530 безробітних.
Подібні структури діяли в Бережанах, Борщові, Підгайцях та інших повітових містах Тернопільщини.
У 70-80-х роки ХIХ століття – налагодилась діяльність “біржі праці” у Тернополі. Вона реєструвала пошуковців роботи, надавала статус безробітного і виплачувала їм грошову допомогу, організовувала сезонні та громадські роботи.
У 30-х роках в Тернополі діяв Головний комітет у справах безробіття, який домагався від власників промислових і торговельних підприємств добровільних внесків у Фонд допомоги безробітним.
6 березня 1931 року у Тернопільському воєводстві відзначався День боротьби з безробіттям. “Біржі праці” на наших теренах проіснували до 1939 року, тобто до того часу, коли Західна Україна увійшла до складу Української РСР.
21 грудня 1990 року Рада Міністрів УРСР прийняла постанову № 381 “Про створення державної служби зайнятості в Українській РСР”.
Від рахівниць і паперових списків служба зайнятості країни пройшла шлях до сучасної європейської служби, яка має на озброєнні новітні ІТ-технології, онлайн-сервіси та платформи. Сьогодні не проблема з дому, у тому числі з мобільного телефону, записатися на “електронну чергу” до фахівця, попрацювати у власному “електронному кабінеті, знайти роботу чи необхідного працівника по всій Україні, пройти навчання чи профорієнтаційне тестування, дізнатися про новини на Інтернет-ресурсі Державної служби зайнятості www.dcz.gov.ua, фейсбук- та Ютуб сторінках служби.На фото: приміщення Тернопільського магістрату (20-і роки ХХ століття), де розташовувалась адміністративна структура з управління ринком праці міста.
