Тернопільські військові повертаються додому: у кожного свій біль, своя історія… (ФОТО)

– Вони захищали Україну, як мобілізовані бійці, а сьогодні кращими повертаються додому по закінченню контракту, – зазначив на своїй сторінці у фейсбук прес-офіцер Тернопільської 44-ї окремої артилерійської бригади Юрій Кульпа.

Ранок понеділка у житті тернопільських військових передбачав одразу декілька приємних заходів. Окрім загальновійськових, звільняли в запас кращих військовослужбовців, за плечима в яких неоціненний досвід військової служби та бойового братерства. Усі вони не на словах знають, що таке війна, адже призивались по мобілізації ще у 2014-2015 роках, або ж служили в добробатах. У кожного свій біль, своя історія, а разом з тим і згадка. До прикладу сержант Ігор Середюк потрапив до війська під час мобілізації у 2015 році. Проходив службу в 101-й окремій бригаді охорони Генерального штабу Збройних сил України. По демобілізації не залишив розпочатої справи, а продовжив службу медиком в батальйоні охорони Тернопільської артилерійської бригади. За час служби бувало по-всякому, Ігор зі щемом згадує, коли під ворожим прицілом на передовій рятував побратима, який підірвався на міні. Час йшов на відлік, життя та смерть стояли поруч, але довелось заставити себе не чути стогону, крику, натомість закотити рукави і виконувати свою роботу, як бойового медика.

Сержант Степан Султанов. Благородний та порядний чоловік, суровий на перший погляд, проте світлий в душі товариш, пішов на війну добровольцем у 2014 році. Спочатку проходив службу в батальйоні «Айдар», у 2015 році бійця його разом з товаришами мобілізували до лав прикордонних військ. Згодом підписав трирічний контракт та проходив службу у батальйоні охорони артилерійської бригади. Старший солдат Роман Дребот, бойовий побратим, разом зі Степаном відслужили мобілізацію, потім пішов на службу за контрактом, і знову разом. Згадує, якби не братерство, хто знає, чи залишилися б вони у живих вони у тій війні.

Захисники, хоч і мають уже плани на майбутнє, проте не спішать із висновками. Наприклад, Роман, який до служби працював бухгалтером, каже, що в кабінеті уже всидіти не зможе. Багато з вчорашніх бійців таки мріють повернутися до звичної професії, якою займались раніше. Дехто підлікує рани, пройде курс реабілітації. Практично усі мають намір повернутися додому, де на них зачекалися батьки, кохані дружини, люблячі діти. Ігоря Сердюка з позивним “ДОК” чекає вдома  важкохвора мати, тому син нарешті займеться її лікуванням, доглядом найріднішої людини, оскільки вона вже не встає самостійно.

Під час урочистого звільнення військовиків в запас, тимчасово виконуючий обов’язки командира 44-ї окремої артилерійської бригади підполковник Роман Дудченко привітав захисників: “Хочу щиро подякувати вам за сумлінну службу дорогі побратими, вдячний, що захищали Батьківщину, підтримували один одного, успіхів вам у всьому. Разом з тим не забувайте, двері військової частини завжди відчинені для вас!”, – наголосив офіцер. Також від імені командира бригади полковника Сергія Баранова бійцям вручили подяки за старанність, розумну ініціативу, сумлінне виконання службових обов’язків та з нагоди звільнення в запас. Військовики у відповідь запевнили, що не забуватимуть років, які вони провели в колективі, та наголосили, що в разі загострення повернуться першими, аби захистити рідний край, а їм до цього не звикати.

  • 2110201910
  • 2110201911
  • 2110201912
  • 2110201913
  • 2110201914

Фото Юрія Кульпи.

Автор




Схожі публікації

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *