День української хустки почали відзначати у 2019 році, аби зберегти традиції і нагадати усім нам про такий красивий і яскравий національний аксесуар. Адже з давніх-давен в українських сім’ях хустка була оберегом, символом любові й злагоди.
Дівчина своєму обранцю дарувала хустку в знак підтвердження своїх почуттів, мати стелила хустину сину на щасливу дорогу, нареченій одягали хустину на добробут і щасливе сімейне життя. Хустиною покривали голову жінкам, які народили первістка, як знак посвяти у материнство, українські хустини при хрещенні дітей одягали і хрещені батьки. Ці традиції, до речі, збереглися в Україні й донині.
Хустка була основним головним убором, який жінки носили протягом всього року. Влітку — лляні, ситцеві чи шовкові, а взимку — вовняні.
— Хустина була прикрасою та виявом добробуту свого власника, невід’ємною складовою народного костюма – розповідає Оксана Гулик, завідувачка відділу науково-просвітницької роботи Тернопільського обласного краєзнавчого музею. – Хустки виготовляли із домотканого полотна і вишивали власними руками. Їхнє тло було білого кольору, що є характерним для української хустини. Святкові хустки виготовляли з найтоншого полотна, вишивали шовком, сріблом і золотом. Повсякденні були скромніші, їх вишивали бавовняними і вовняними червоними, синіми, зеленими, жовтими та рожевими нитками. Зрідка траплявся і чорний колір. Вишиті візерунки розташовували на хустках по чотирьох кутах та посередині. Інколи по кутах розміщували головні фігури, а по всьому полі хустки, у гарних комбінаціях, додавали дрібніші деталі орнаменту. Узори на хустках були переважно геометричні, а у ХVІІІ столітті, коли з’явилися фабричні хустки, увійшов у моду рослинний орнамент – польові квіти, розкішні півонії та ружі, гвоздики. Пишні барвисті хустки з тороками запозичені від болгар, а ті перейняли від турків та персів, вони – різнокольорові. До речі, чотири кінці хустки – символи. В пісні В. Юхимовича «Квітчана хустка» про це співається: «На щастя й радість – два ріжечки, а два – на смуток і сльозу».
У Тернопільському обласному краєзнавчому музеї є унікальна колекція жіночих головних уборів – близько сотні різних видів хусток: квітчасті з тороками та без тороків, оксамитові чорні та в’язані вовняні. Фахівці музею проводять хусткування та влаштовують інтерактивні екскурсії, які дають можливість усім охочим доторкнутися до нашої історії, культури, традицій, відчути на собі усю красу та гармонію цих виробів.
Нещодавно на такому майстер-класі побували співробітниці територіального управління Служби судової охорони. Вони співали українські пісні, дотепно відтворювали сценічні образи з відомого твору Миколи Гоголя «Вечори на хуторі біля Диканьки», вчилися красиво пов’язувати хустини.
– Ми відкрили для себе багато цікавого. Спостерігали, як дівчата та жінки змінювали поставу, пов’язавши хустину. Дізналися про традиції українського жіноцтва, про історії автентичного аксесуару, – відзначила співробітниця територіального управління служби Юля Смук.
Учасниці майстер-класу отримали позитивний настрій та дізналися багато цікавого про українські хустини і традиції, пов’язані з ними. На зустрічі всім присутнім – дівчатам та жінкам – пов’язали хустини, кожній по-особливому.
У День української хустки соцмережі розквітли яскравими барвами. Жінки з різних куточків Тернопільщини витягнули з бабусиних скринь і шаф родинні реліквії і зробили фото. А у Теребовлянському коледжі культури і мистецтв підготували креативний фотопроєкт про українську хустку і те, як використовували її наші предки і чому вона така важлива у кожній родині. Викладачі та студенти коледжу вдягнулися в національні костюми і красиві хустки і відтворили українське сватання, весілля, вечорниці. Завдяки атмосферним фото та відео можна відчути, наскільки важливою була хустка в житті наших предків і яка актуальна вона сьогодні.
Відома поетеса з Тернопільщини Раїса Обшарська також взяла участь у флешмобі з українськими хустками. А ще поділилася поетичними рядками, які надзвичайно точно відображають сутність і характер неймовірно красивої і такої рідної для кожного з нас української хустки.
Хустки, як пишні луги між селами,
Мов ясні мрії, зігріті веснами,
Стають дівчата й жінки красивими,
Хустки вкраїнську красу підкреслюють.
Барвінком, ліліями квітучими
І диво ружами з їх чарівністю,
Цвітуть узори та сум розсмучують,
Хустки, як лебеді, крилаті вірністю…
Раїса Обшарська.
