«Наш ДЕНЬ» продовжує рубрику «Чудотворні ікони Тернопілля». Сьогодні ми вам розкажемо про образ Пречистої у селі Краснопуща.
У мальовничій околиці на Бережанщині, неподалік Поморян, серед лісів розташований Василіянський монастир, споруджений ще у 17 сторіччі. Про його заснування до сьогодні збереглася цікава легенда.
Під час одного з полювань господар поморянських земель Ян Собеський поранив оленя. Поранена тварина привела його до хатини пустельника Гедеона – духівника війська Богдана Хмельницького. Пустельник Гедеон на основі свого видіння напророкував Янові Собеському військову славу і королівську корону. Усе справдилося. Ставши королем, Ян Собеський започаткував монастир святого Івана Хрестителя у Краснопущі, першим ігуменом якого став старець Гедеон Буйницький.
Первісний монастир і церква були дерев’яні. У церкві був іконостас високої художньої вартості. Живопис для нього виконав відомий український художник ХVІІІ століття Василь Петранович. Він малював іконостаси у Святомиколаївській церкві Крехівського монастиря, у церкві святого Миколая у Бучачі. Пишною декоративною різьбою були оздоблені царські ворота і колони Краснопущанського іконостасу. Говорили, що йому немає рівного у Галичині. З цього іконостасу робили копії до інших церков і монастирів. Різьбу повторено в іконостасі церкви Святоонуфріївського монастиря у Львові, а живопис у Підгорецькому монастирі.
У 1899 році у церкві залишили непогашену свічку, почалася пожежа. Храм згорів дощенту. Вдалося врятувати лише декілька фрагментів іконостасу. За кілька років святиню відбудували.
З приходом радянської влади монастир закрили. Спершу у цьому приміщенні розмістили будинок престарілих. У колишній захристії обладнали кухню для
підопічних, до якої ходили через церкву. У 1979 році у Краснопущанському монастирі розмістили Бережанський психоневрологічний інтернат. Після виходу Української греко-католицької церкви з підпілля до своєї давньої обителі повернулися у 1992 році отці-василіяни.
Краснопущанський монастир є не лише пам’яткою історії і культури. Він завжди був джерелом духовної сили всієї околиці. Коли у 1810 році влада заборонила викладати у Львівському університеті філософію і богослов’я, василіяни відкрили курс богослов’я у Краснопущанському монастирі. Викладали тут українською мовою. У монастирі була багата бібліотека, у якій працювали відомі діячі різних часів. Сюди попрацювати і відпочити часто приїжджали Іван Франко, Богдан Лепкий.
Найбільшою реліквією Краснопущанського монастиря є плачуча Чудотворна ікона Матері Божої. ЇЇ історія губиться у глибині віків і сягає аж 18 століття.
Це давня копія Іверської ікони (тепер знаходиться на горі Афон). Спочатку вона була у Віцинському монастирі (тепер це село Смереківка Перемишлянського району). Сьогодні цього монастиря вже немає.
«Віцинська Богородиця плакала три місяці на початку 1660 року. У червні 1695 року єпископ Львівський Йосиф Шумлянський спровадив до Віциня монахів закону Василія Великого, монастир їм побудував й ікону під опіку віддав» – йдеться у хроніці віцинського монастиря про ікону.
Одна з легенд розповідає, що ікона була у капелана шведського війська, коли воно проходило через наші землі. Утримання війська лягло важким тягарем на місцеве населення. Окрім того, бойові дії тягнули за собою руїну і людські жертви. Люди щиро молилися до Богородиці, зображеної на іконі. Шведський капелан, побачивши таку віру, залишив ікону людям. Згодом Віцинський монастир ліквідували, а ікону передали до Львова, у 1934 році – до церкви Краснопущанського монастиря.
Від знищення у радянський час ікону зберегла жителька Краснопущі Марія Лещук і віддала її до монастирської обителі відразу після повернення до села отців-василіян.
Настоятель Краснопущанського монастиря отець Степан Романик (на фото) розповідає, що існує багато переказів та свідчень про дива, які відбулися завдяки щирим молитвам до ікони Богородиці.
– Одного разу батькові хворого хлопчика з нашого району приснився сон, що коли він прийде у Краснопущу і помолиться до ікони до схід сонця, то його дитя одужає, – розповідає священик. – Він щиро повірив у це і приходив до храму кілька разів. Завдяки батьківській молитві хлопчик одужав. На жаль, не збереглося письмових свідчень про всі дива. Але ікона надзвичайно намолена і має велику силу. Головне вірити і покаятися у своїх гріхах.
Підготувала Юля ТОМЧИШИН.
Молитва до Краснопущанської чудотворної ікони Пресвятої Богоматері
О Маріє, найлюбіша моя Мати і Царице!
Благаю Тебе, візьми мене під Свій святий покров і в обійми Свого Материнського милосердя. Оце я віддаюся і посвячуюся Твоєму Непорочному Серцю на ціле моє життя і цілу вічність, і вирікаюся назавжди грішних уподобань, щоб згідно з волею Твого наймилішого сина, а нашого Спасителя Ісуса Христа, у Твої руки, наймиліша моя Мати і Царице, покласти всю мою надію. Наді все поручаю Тобі останні хвилі мого життя. Тебе, о Благословенна і Пренепорочна Діво Маріє, що помагала нам завжди у бідах і в горю, просимо: допоможи нам нині, візьми у Свої святі обійми нас, що так щиро перед Тобою припадаємо і врятуй нас від усякої нужди і печалі. Амінь.
