29 березня 2019 року Святіший Отець Франциск Папа Римський у Базиліці Святого Петра своїм благословенням здійснив віднову почитання копії чудотворної ікони Розп’ятого Спасителя і корони тернового вінця, привезеної із Зарваниці. У такий спосіб було відновлено святість ікони, відомої багатьма дивами, яка повернулася з Риму до собору Зарваницької Божої Матері.
З благословення архиєпископа і митрополита Тернопільсько – Зборівської архиєпархії Василія Семенюка, для добра вірних і відновлення культу почитання ікони Розп’ятого Спасителя, ікона нині подорожує парафіями архиєпархії.
Цими днями урочисто зустріли копію чудотворного образу парафіяни церкви Стрітення Господнього села Плотича Козлівського деканату. Під мелодійний перелив церковних передзвонів сільська дітвора у вишиванках пелюстками квітів стелила шлях іконі до храму, який в сяйві своєї краси, приймав святиню і наповнювався вірянами. Настоятель храму протопресвітер отець Богдан Зінченко та священники сусідніх парафій о. Володимир П’єцух і о. Олег Довбенко відслужили молебень до Христа Чоловіколюбця, виголосили повчальні промови.
Отець Богдан розповів присутнім цікаву історію про ікону Розп’ятого Спасителя, яка має початок з 1728 року. Того року мешканець Зарваниці Стефан Доган, їдучи із сусіднього села Дарахова додому, побачив у полі чорного кольору «шуфляду». Коли її оглянув, то всередині побачив на шовку намальований образ Розіп’ятого Ісуса Христа і забрав з собою. Все село приходило дивитися на образ. Навіть хотіли купити, але господар відповів, що Бог не продається та невдовзі знахідку віддав до місцевого храму. У церкві мешканці Зарваниці стали свідками того, як по іконі стали спливати прозорі краплі. Водночас при образі стали відбуватися різні дива та зцілення хворих. Про ікону Розп’ятого Спасителя, багатою дивами, рознісся поголос далеко за межі Зарваниці. Спеціальна комісія направлена до села митрополитом, в своїх документах підтвердила правдивість чуда ікони. 1742 року київський унійний митрополит та львівський архиєпископ Атанасій Шептицький з благословення Папи Римського Бенедикта XIV ікону коронував та визнав чудотворною. Присутність цієї ікони та її популярність сприяла заснуванню окремого Зарваницького деканату в 1756 році, а також перенесенню єпископського суду з Бережан до Зарваниці.
Завдяки цьому, наприкінці XVIII століття Зарваниця була дуже популярною серед населення краю, яке звідусіль її відвідувало. У місцевій церкві Пресвятої Трійці на чільному місці постійно стояв невеликий вівтар з чудотворним образом Розп’ятого Христа. На ньому була тернова корона з діамантами, золоті та срібні ланцюжки, золоті монети, що виблискували в сяйві срібних дзеркал гданського оздоблення. Про впливовий ореол образу свідчать ці дорогоцінні дари, які надавали фундатори храму, українські та польські шляхтичі, міщани та селяни з Галичини, Поділля, Покуття, Волині, Молдови.
Майже 200 років образ постійно зберігався у парафіяльній церкві Пресвятої Трійці. Під кінець Другої світової війни 1944 року ікону, аби вона не була знищена безбожниками, які наближалися фронтом, таємно було вивезено із Зарваниці до Львова, мабуть, в митрополичі палати, де вона безслідно зникла в воєнній розрусі. Бо скоро не стало Митрополита Андрея Шептицького, були заарештовані єпископи та розігнані монахи. Багатолітні пошуки старовинної ікони нічого не дали.
Враховуючи те, що оригінал чудотворної ікони Розп’ятого Спасителя, напевно, втрачений назавжди, то для відновлення її культу почитання, Владика Василій Семенюк ініціював і благословив створення її копії, яка була виконана іконописцем Володимиром Свідерським на початку 2019 року. А вже у березні копію ікони коронували і освятили у Ватикані та повернули до Зарваниці.
Тож нині чудотворна ікона Розп’ятого Спасителя прямує по селах до наших сердець, щоб ми разом були з нашим Господом, аби не залишав нас сиротами, а завжди охороняв і надавав свою опіку. Такими словами закінчив свою розповідь отець Богдан, чим заворожив вірян, що в тиші щиро молилися та прикладалися до святині, і перед нею просили Божої помочі для свої земних справ та прощення за необдумані кроки й допущені гріхи. Упродовж трьох днів у храмі перед іконою відбувалися Служби Божі, Молебень, Акафіст, Вервичка, проводилися духовні розважання, що залишили добрий слід в серцях парафіян, сприяли утвердженню їх християнських чеснот, збагачення їхнього духовного і тілесного милосердя.
З особливим духовним піднесенням відбулася зустріч з іконою Розп’ятого Спасителя колективу ФГ «Вікторія–92» та його керівника Олександра Пеляка. Спільна молитва за мир на Сході України, за припинення пандемії коронавірусу, оздоровлення хворих і за медичних працівників, об’єднувала присутніх у храмі. Також в молитвах лунали прохання до Господа за погожі жнива і щедрі врожаї в господарстві та добробут в родинах. За Божу поміч у починанні добрих справ і їх успішне завершення. Кожному члену колективу господарства «Вікторія–92» священник вручив пам’ятні образки, уділив миропомазання і благословення на будні їхнього життя.
Після молебеня отець Богдан подякував керівництву ФГ «Вікторія–92» за значну жертовну благочинність в проведенні художнього розпису церкви, а нині реставрації її фасаду, що є неоцінимим вкладом і допомогою господарства плотичанській церковній громаді.
Олександр Пеляк побажав пароху отцю Богдану щедрих врожаїв на духовній ниві, наголосивши, що духовний хліб завжди необхідний людям, як і насущний, про що необхідно дбати. Бо хліб на столі й святість у душі в одвічній людській пошані.
Іван ДУФЕНЮК.
