Поки на Сході бійці відвойовують в окупантів шматочки України, чиновники на мирних територіях відвойовують у громад шматочки землі. Тернопіль, на жаль, не виняток. Хтось за землю віддає життя, інший – товче великі гроші.
Українці, перефразовуючи американського президента Барака Обаму, платять велику ціну. І не лише за війну. А й почасти за бездарне керівництво, недолугі закони, жлобство чиновництва і деяких підприємців.
Патріотизму, однак, у пересічних українців не меншає, а ось віра у те, що житимуть по-новому, стає дедалі примарнішою.
Не зважаючи на бідність, люди не перестають допомагати українській армії. На підтримку Збройних Сил уже перерахували 152,2 мільйона гривень, повідомили у Міноборони. Ще три мільйони гривень надійшло в іноземних валютах.
Принагідно виникає запитання: президенти, а де ваші пожертви? Ви ж такі багаті! І кажете, що патріоти. У нинішнього глави держави Петра Порошенка, приміром, мільярдні статки. Чи «ущипнув» він якийсь гріш для допомоги воякам?
Екс-гарант Віктор Ющенко міг би хоча б медом почастувати бійців. Та й двоє «попередників» купаються в добрі, наче вареники у сметані.
Звісно, ніхто нікого не має права змушувати робити пожертви. Бо це повинно йти від серця. Прикро просто, що всі біди у нашій державі завжди лягають на плечі пересічного українця.
Але Майдан змінив психологію багатьох людей. І дав зрозуміти владі: терпіння у народу не безмежне, а гнів – страшний. Щоправда, тепер чиновники беруть у моду новий тренд: якщо люди влаштовують акції протесту, аби захистити свої права, обзивають їх «сепаратистами», «посібниками Кремля» і ще бозна ким.
Не люди винні, що розчаровуються у новій владі. Винна влада. Як обнадійливо, багатообіцяюче звучали спічі прем’єра Арсенія Яценюка про реформи, європейське майбутнє України і тому подібне. Хто заважав Яценюку почати реформи відразу після того, як він очолив попередній Кабмін?! Хвилювався, очевидно, що втратить популярність. А, відтак, відсотки у виборчих перегонах і шанс знову очолити уряд. Українці вірили Арсенію Петровичу. Вірили й президентові. Але, побачивши замість реформ високі ціни, вимикання світла, коаліційні манси у новообраному парламенті, подальше комфортне життя «регіоналів» та всієї чиновницької братії, зрозуміли: влада продовжує жити по-старому, а людям – по-новому – зась.
А ще, як пише український історик і публіцист Василь Расевич, «Порошенко і Яценюк бояться оновленого українського народу і один одного. Бояться, щоб народ не почав демонтувати стару систему, робити прозорою владу і міняти засади та принципи. Вони бояться реформ, бо ті наближують їхній кінець…
Порошенко роздвоюється. З одного боку – виголошує пафосні патріотичні промови, а з другого – спрямовує всі свої дії на збереження старої владної системи, призначаючи на всі можливі посади своїх ставлеників… Своєю поведінкою Порошенко починає відразу нагадувати двох попередників – Кучму і Януковича. На більшість ключових посад намагається пропхати своїх давніх знайомих – тих, з ким працював у бізнесі, політиці; робить ставку на земляків, формуючи свій вінницький клан». Клановість є кармою для України. Варто згадати, для прикладу, «проффесіоналів» з Донбасу і чим це закінчилося.
І поки влада займається різного гатунку «рєшаловом», українцям прогнозують вельми невеселі перспективи. Зокрема, Мінфін, почавши роботу над проектом держбюджету-2015, склав список заходів, які дозволять заощадити у наступному році понад 27,1 мільярда гривень і вирішити проблему з пошуком 496 мільярдів на витрати, джерела покриття яких у бюджеті не передбачені. Економія, загалом, має бути за рахунок урізання пільг, заморожування розміру соцвиплат і масового скорочення працівників бюджетних установ.
Так, бюджетні ножниці, ймовірно, уріжуть видатки на медицину та освіту. Як зазначає видання «Капітал», міністерство пропонує внести зміни до Конституції, вилучивши положення про безкоштовну освіту та медицину. За підрахунками відомства, за рахунок цього відпаде необхідність шукати щорічно майже 211 мільярдів гривень.
У лікарнях для пацієнтів, які перебувають на стаціонарному лікуванні, пропонується відмовитись від безкоштовного харчування. Тут економія може сягнути близько 956 мільйонів на рік. Ще 1,2 мільярда пропонують зберегти у держскарбниці, припинивши з вересня наступного року виплату стипендій у навчальних закладах. Виняток зроблять лише для дітей, які мають спеціальні пільги. Йдеться про сиріт, інвалідів.
Не оминуть реформи Мінфіну, очевидно, і військовослужбовців. Їм можуть скасувати компенсації на придбання житла та погашення іпотечних кредитів за рахунок держбюджету. У результаті держава зекономить більше семи мільярдів гривень.
Суттєву економію – понад 6,3 мільярда – Мінфін вбачає у скороченні працівників бюджетної сфери.
Зміни торкнуться і пенсійної системи. У Мінфіні пропонують заморозити індексацію пенсій до стабілізації ситуації в економіці. Ще б сказали, коли ця стабілізація настане. Підрахували: заморожування пенсій дозволить заощадити більше 2,8 мільярда гривень. У свою чергу, міністр соціальної політики Павло Розенко на сторінці у «Facebook» пообіцяв, що систему спецпенсій будуть руйнувати. Побачимо.
Експерти зазначають: скорочення бюджетних витрат при нинішній ситуації в економіці – крок неминучий. Але уряд не повинен забувати і про таке джерело економії, як цільове використання коштів. На жаль, з цим в Україні завжди проблеми. Державні мужі традиційно апелюють стосовно економії до народу. Водночас, жоден чиновник не має зеленого поняття, як прожити за тисячу гривень на місяць. Точніше, не прожити, а вижити.
Тим часом, українцям слід готуватися до зростання цін. Зокрема, за прогнозом президента центру ринкових реформ Володимира Ланового, у грудні і в січні спостерігатиметься ціновий сплеск. І не лише на продукти харчування, а й на деякі тарифи. Підвищення може сягнути 20-30 відсотків.
Драконівську цінову політику, жахливе знецінення національної валюти, невмотивовані кадрові призначення, створення Міністерства інформаційної політики (до такого навіть Янукович не додумався), ламання «через коліно» новообрану Раду та багато інших, малозрозумілих суспільству речей, влада списує на війну. Але війна не все спише…
А ще нинішні «слуги народу» повинні пам’ятати долю «помаранчевих». Адже в політиці, як у коханні. Від любові до ненависті – один крок.
Ольга ЧОРНА.
