Вдячність – це важлива складова духовного життя кожного християнина, а подяка нашому Творцеві – це найперший наш обов’язок. Вдячність є певним мірилом справжності віри, адже її не можна штучно викликати в собі. Вона є природною реакцією на добро. А найперше і найбільше добро, що ми отримали, – це Божий дар життя. Щира подяка Богові за кожну мить життя, за кожен подих та всі незліченні благодіяння щодо нас – це наша відповідь Господу.
Апостол Павло у Першому посланні до солунян дає настанови християнам: «Завжди радiйте. Безперестанно молiться. За все дякуйте: бо така щодо вас воля Божа у Христi Iсусi» (1 Сол. 5: 16-18). Ви запитаєте: навіщо Богові потрібна наша вдячність? Але вона потрібна Йому заради нас, з Його любові до нас! У той момент, коли людина відчуває вдячність, вона не може бути злою, добро й любов оселяються в її серці, з’являється легкість, почуття цінності і радості життя. І навпаки: почуття невдячності породжує невдоволеність, злість, гнів.
У Господі ми повинні дякувати за все. Багато вірян вдячні Богу за те добро, що в них є. Але іноді, дякуючи за хліб на столі, бажають значно більшого і часом ображаються, що Господь не дає кращого. Але Він завжди дає нам те, що потрібно, і рівно стільки, скільки потрібно для нашого спасіння! Божих благодіянь ми з вами сподобляємося дуже багато і повсякденно. Проте, ми до цього так звикли, що вважаємо, ніби так і повинно відбуватися в нашому житті, саме собою. Але коли ми забуваємо про Бога, перестаємо Йому дякувати, то віддаляємося від Нього, і в нашому житті починають панувати невдоволення, хаос, турботи, переживання і злість, бо ми через свою гріховність віддаляємося від Бога і будуємо між нами і Ним ту стіну, яка стоїть на заваді нашого спілкування та єднання.
Важко буває дякувати Богові за ті негаразди, втрати чи біди, які трапляються у нашому житті. Чому нам посилаються такі випробування? Щоби, пройшовши їх, ми ставали сильнішими, досконалішими та кращими. Випробування дають нам шанс переглянути своє життя, схаменутися, укріпити віру і зрозуміти, наскільки вона була крихкою. Адже легше за все в таких ситуаціях просто відкинути віру в Бога, який «не догодив» людині, її егоїстичним бажанням. А хіба справжньою є віра, яка при першому потрясінні руйнується і відрікається від Творця й Спасителя? Хіба ми не повинні дякувати Йому за те, що Він показує нам, наскільки слабкими ми є, коли покладаємося лише на себе, наскільки мало ми знаємо Його, якщо в час випробування надіємося не на Нього, а шукаємо допомоги деінде? Наш розум ніколи не може осягнути усі таїни Божі, а тому варто шукати відповіді на запитання: не «чому» Бог допускає в нашому житті певні обставини, а «для чого?» Для спасіння душі кожної людини! Потрібно просто прийняти істину: коли Бог щось робить чи допускає, тим Він бажає для нас добра, бо любить нас, як наш Батько й Творець, і має на наше життя Свій досконалий план.
Дякуйте Богові за те, що живете, за те, що прокинулись зранку і маєте новий день. Дякуйте за свободу, природу і красу, що вас оточує, за те, що маєте дах над головою та їжу на столі. За те, що поруч із вами – сім’ї, рідні, близькі та дорогі люди, за те, що маєте можливість їх бачити, чути і говорити з ними. Навіть якщо щось пішло не так, як ви планували, знайдіть те, за що ви можете бути вдячними – вчіться знаходити щастя в дрібницях! Згадайте, скільки добра було у вашому минулому, скільки благословенних днів ви вже прожили і скільки дарів отримали – і, можливо, ви забули за це подякувати? Обов’язково зробіть це сьогодні!
