Солдат з Тернопільщини повернувся з війни із збіркою власних віршів
«Наш ДЕНЬ» неодноразово писав про бійця батальйону «Збруч» Володимира Базара із села Великий Ходачків Козівського району. Також ми публікували його вірші, написані під час військової служби та перебування в зоні АТО. Сьогодні Володимир демобілізований. Повернувшись додому він завітав у редакцію «Нашого ДНЯ» разом зі своєю сім’єю – дружиною Оксаною та сином Віталиком.
Володимир зізнається, рік був непростий і для нього, і для його рідних. Але він в жодному випадку не шкодує, що пішов добровольцем у Збройні Сили України. Каже, обов’язок кожного чоловіка – захищати свою землю, свій дім, свою родину.
З лютого Володимир перебував у зоні АТО у селищі Мирне на Донеччині. Пригадує, місцеві жителі зовсім не чекали на українських військових – вони зазомбовані пропагандою.
– Зате через чотири місяці, коли ми поверталися додому, то люди стояли вздовж дороги і дякували нам за допомогу, – додає Володимир. – Завдяки нам життя у містечку ожило і відродилося після захоплення сепаратистами. Ми підтримували місцевих жителів, чим могли, ділилися їжею, допомагали відбудовувати Мирне.
Володимир Базар каже, коли повернувся додому, то побачив, що тут нічого не змінилося. На його думку, в Україні не відбудуться зміни, допоки ми не почнемо змінюватися самі, не влаштуємо АТО, образно кажучи, у власній свідомості. Адже зараз багато людей відмежовують себе від тих проблем, які відбуваються на Сході, вважають, що це їх не стосується. А це неправильно. Не можна жити в країні і залишатися осторонь її проблем.
Нещодавно Володимир зміг здійснити свою давню мрію – видав збірку власних віршів «Мені не сумно…» «Наш ДЕНЬ» бажає йому натхнення і нових творчих звершень. Придбати збірку можна, зв’язавшись з Володимиром у соцмережах або за телефоном – 0962857283.
Юля ТОМЧИШИН
Що нас єднає? Чому я так радію?
Небо це безкрає, що дає надію…
Може, рідна мова. Пісня колискова…
Може, рідна хата. Гарна і казкова.
Що ж нас роз’єднає – туга чи могила?
Я у ріднім краї – віра в нім і сила.
В ньому я кохаю, з нього моя мила.
Що ж тоді нам треба? Якщо все ми маєм,
Разом всі тримаймось, віри не втрачаєм.
І не розбігаймось і не поодинці.
А завжди пишаймось, щ ми Українці!!!
Володимир Базар
12 грудня 2014 року
