“Не відмовляйте собі у своїх мріях – і ви досягнете вершин світу”, – каже мандрівник із невеликого села.
Віктор Гоцалюк – великий волоцюга не тільки рідної Тернопільщини, а й України. Тому й назвисько собі вибрав Впізнай Світ, бо відчуває смак життя, тільки коли бачить на власні очі нові обрії та міряє кілометри ногами.
Сам у дорозі до мрії
Віктор народився у місті Хоросткові на Тернопільщині, а нині мешкає із родиною неподалік – у селі Клювинці. Можна сміливо сказати, що проходив ходженими та неходженими шляхами всі Карпати, був неодноразово на Кавказі, у Татрах, мандрував Румунськими Карпатами. Замріявся колись про Ельбрус – і такі підкорив цю непросту вершину. Цього літа попереду були Альпи та найвища вершина Європи – вкритий снігом і льодовиками Монблан.
У такі далекі подорожі Віктор неодноразово вирушав разом із друзями. Коли попереду непросте сходження на гору, то партнер просто необхідний. Це той, з ким надійно, хто справді може врятувати життя. Монблан – доволі складна вершина, вимагає необхідного досвіду, адже висота 4810 метрів – це гострі шпилясті гірські хребти, замерзлі водоспади, льодяні тріщини і ще безліч небезпек і неочікуваних труднощів. Однак цього разу довелося вирушати в мандрівку самому.
– Найбільшою проблемою для мене були навіть не гроші, а люди. Як і за які гроші їхати, я придумав уже давно, а от з ким? Кликав своїх знайомих, але ні в кого не виходило ні по часу, ні по грошах, – розповідає Віктор.
Відступати від запланованого не в характері мандрівника. Відстанню в 1846 км від Тернополя до міста Курмайор в Італії, яке розташоване біля підніжжя гори, налякати цього чоловіка неможливо. І Монблан з кожним відкладеним євро ставав усе ближчим. Такий маршрут не пропонують туристичні агенції, тому мусив сам продумати, на що потрібні будуть гроші, а на чому можна зекономити.
– Основні затрати – це, звичайно, дорога, – розповідає Віктор. – В Італії можна пересуватися автостопом взагалі без грошей, але туди треба доїхати. Однак найбільше я хвилювався за мову, бо італійської не знаю зовсім, а англійську тільки трішки.
Чай із топленого снігу
До Італії Віктор добирався самостійно з кількома пересадками. Спершу поїхав у Польщу, а звідти добрався до італійського міста Мантуя. Європейське місто вже “пристосувалось” до туристів, каже мандрівник, тому людині без знання мови не складно було купити квиток.
– Орієнтуватися теж було просто, адже на квитку вказані всі точки, де треба пересаджуватись. Коли пересідав у Мілані, то питав у перехожих, і мені без проблем показали, де мій потяг. Там 25 колій! Так доїхав до міста Аоста – це за 35 кілометрів до кордону з Францією. Спав просто неба і на залізничному вокзалі.
Далі мандрівник купив квиток до міста Курмайор – відомого італійського гірськолижного курорту. Саме звідти починається шлях до Монблану. Для того, щоби полегшити дорогу, можна скористатись послугами фунікулеру, який підніме мандрівника до висоти 3450 метрів. Його називають ще восьмим чудом світу, але скористатися такою можливістю Віктор собі не дозволив – квиток на це диво коштує від 35 до 65 євро залежно від вибраної кінцевої зупинки.
Мандрівник зізнається: за ці гроші він міг купити додому подарунки, на які чекали син, донька і дружина Світлана. Тож як справжній турист, почав сходження від підніжжя гори. Ішов шість годин. Піднімався сам. Лише коли дійшов до снігів, почув голос поляка, а далі побачив табір. Там стояли п’ять наметів англійців, були австрійці, поляки, бразильці. Втома була така, що не мав сили навіть поїсти: розклав намет і ліг спати. Харчами дорогою до вершини, згадує мандрівник, не перебирав. Мав розкладну туристичну плитку, тож варив каші без солі та сніг топив на чай.
На льодовику – без страховки
– Виїхавши у четвер з України, у неділю я вже дивився на засніжені Альпи, – розповідає Віктор. – До Франції можна було пішки зайти за три години. Гірськолижники, купуючи абонемент, отримують можливість їздити схилами обох країн. З італійського боку це курорт Курмайор, а з французького – Шамоні.
Сходження до вершини Монблану Віктор розпочав 6 серпня, у свій день народження. Ішов за зв’язкою з сусіднього намету сам.
– Дорогою бачив каменепад, навколо пролітали каменюки, все валилося хвилин п’ятнадцять, – згадує чоловік. – Далі був сніг і льодові тріщини, вони там всюди, треба бути дуже обережним. Я мріяв потрапити в крижану печеру – і потрапив! Коли дійшли до льодовика, довелося пересуватися без страховки, а що було робити? Або ідеш, або ніколи не підкориш жодної вершини, – переконаний Віктор.
У день сходження на своїй сторінці у “Фейсбуці” він написав: “Сьогодні я заново родився”. Віктор був на вершині Монблан на висоті 4810 метрів над рівнем моря у свій 36 день народження.
Вночі замерзав, удень обгорав, раз спав у притулку для туристів, але всі ті труднощі варті того, щоби таки подивитися з найвищої вершини Європи на світ, каже мандрівник.
На подорож Віктор витратив усього 180 євро. На запитання, як йому це вдалося, він з усмішкою відповідає: не відмовляйте собі у своїх мріях – і ви досягнете вершин світу.
Олена МУДРА.
Фото з архіву Віктора ГОЦАЛЮКА.
