Вже серед учеників Христових Пресвяту Богородицю визнавали обраною посудиною Божої благодаті. Народжена від перестарілих благочестивих родичів за їх ревну молитву до Бога, вихована відповідно до обітниці, яку дали вони, Пречиста Діва з юності присвятила Себе Господу і смиренно прийняла на Себе хрест материнства. Вона покірно спостерігала євангельські події, постійно перебуваючи серед людей, які оточували Христа Спасителя і все, що бачила і чула складала в Своєму серці.
День ЇЇ голгофських страждань не можна уявити не здригнувшись. Охоплена жахом, змучена душевними муками, знеможена стояла Вона перед розп’ятим, знесиленим, умираючим Своїм Сином. У ці хвилини тяжкого випробування благодатної Праведниці і смиренної Раби Господньої Божественний Страждалець звернув до Неї Свій ласкавий погляд і, побачивши біля Неї улюбленого ученика Свого, що не відходив від Богоматері і потішав ЇЇ, промовив немічним голосом: «Жоно! Це – син Твій…», а потім сказав ученикові: «Це Мати твоя» (Ів.19,26, 27).
«Це Мати твоя!» Які близькі і втішні ці ласкаві слова серцям віруючих серед скорбот і страждань, коли вони з щирою любов’ю покладають свою надію на Богоматір. Які дорогі вони тим, хто потребує ЇЇ святої любові, заступництва і підтримки перед ЇЇ Сином. Це Мати наша, бо Вона стала Матір’ю всього роду людського. Господь наш Ісус Христос, знаючи людську неміч, потреби і скорботи нашого серця, в особі улюбленого ученика Івана Богослова усиновив Своїх послідовників Преблагословенній Матері Своїй, доручив нас Цариці неба і землі. Спаситель і Господь наш дарував нам Свою Матір як Скоропослушницю, всевладну Заступницю і Молитвеницю за грішних, Радість всім скорботним. Вона сполучає людей з Богом, через Неї Господь милостивий до них і люди мають сміливість звернутися до Нього.
Християнський світ святкує дивне і преславне Успення Божої Матері, яке відкрило людям духовну силу і всесвітню славу Пресвятій Діві.
За давніми християнськими переказами знову розкрилися небеса і знову злетів на землю з гілкою миру архангел Гавриїл. Як у день Благовіщення, він став перед Богоматір‘ю з радісним привітанням: «Радуйся, Благодатна, Господь з Тобою!» Та на цей раз Архангел сповістив Їй, що через три дні настане ЇЇ успення. Із смиренням і радістю прийняла Богомати цю благовість.
За Божим провидінням, розсіяні по світу для євангельської проповіді апостоли чудесним способом стали в Єрусалимі перед Пресвятою Богородицею, щоб виконати ЇЇ останню волю – поховати тіло ЇЇ в Гефсиманському саду. Втішаючи тяжко засмучених апостолів, Божа Мати сказала: «Не плакати, а радіти слід вам, бо по смерті буду ближче до престолу Господа і Бога Мого… і швидше доступлю в Ньому милості всім вам».
По ЇЇ кончині апостоли з молитвою, співаючи псалми і духовні гімни, віднесли чесне тіло Богоматері в Гефсиманію і поховали його біля гробниць праведних родичів ЇЇ – Іоакима і Анни та обручника праведного Йосифа.
Коли через три дні прибув апостол Фома, і апостоли на його прохання відкрили гробницю, то Пречистого тіла Богородиці не побачили і увірували, що Господь прославив Пресвяту Матір Свою і вивів ЇЇ на небо для вічного блаженства.
Святкуючи дивні події Успення Пресвятої Богородиці, Церква заохочує нас подумати про наше приготування в далеку путь. Тож не будемо відкладати справу нашого спасіння. Особливо щиро благаймо Владичицю нашу нехай заступається і молиться за всіх нас і за весь світ перед Сином Своїм і Богом нашим, щоб дарував мир і спокій, прощення гріхів душам нашим і сподобив нас вічного блаженства Царства Свого.
о. Богдан ЗІНЧЕНКО, член Національної
спілки журналісті України.
