Тернопільські діти заспівали гімн України в одній з головних базилік Риму

Різдвяна Італія. В одній із чотирьох головних базилік Риму – Санта Марія Маджоре – лунають справді ангельські дитячі голоси. Несподівано для всіх присутніх у храмі звучить мелодія українського гімну. “Ще не вмерли України ні слава, ні воля” – слова, які сьогодні стали символічними.

До сліз зворушила різдвяну Європу народна хорова капела з Тернополя – “Зоринка”. Близько тижня вихованці дитячої хорової школи знайомили з українською піснею угорців та італійців. З концертами відвідали міста Марія-Повч, Будапешт, а ще Венецію, Падую, Рим і на католицьке Різдво заспівали у Ватикані.

– Я все життя мріяв побувати у різдвяній Італії – і нарешті, на 56-му році роботи з творчими колективами, моя мрія здійснилася, – каже директор хорової школи Ізидор Доскоч. – Але про те, щоби співати з дитячою капелою єпископську різдвяну літургію у Ватикані, я й мріяти не міг…

“Відчували гордість за країну”

Стартувала різдвяна місія “Зоринки” з угорського міста Марія-Повч. Там, у храмі Святого архистратига Михаїла, відомого на весь світ чудотворною іконою Божої Матері, що плаче, діти взяли участь у богослужінні. Воно відправлялося трьома мовами. Українські фрагменти супроводжувала своїм співом тернопільська “Зоринка”. Потім діти колядували на Площі Героїв – одній із найбільших у Будапешті. Наталю Стареправо, котра вже шостий рік відвідує школу, найдужче вразило, що люди слухали дітей з України зі слізьми на очах.

– Мене здивувало, що перехожі не проходили повз нас, а зупинялися, – розповідає Наталя. – Вони хоч і не розуміли, про що ми співаємо, але відчували серцем. А українці, які живуть далеко від Батьківщини, змогли почути рідну пісню, рідну мову в чужій країні.

– Ми поїхали показати наші традиції і нашу культуру. Я відчувала відповідальність за те, що представляю за кордоном Україну, – додає 12-річна Уляна Максимишин.

Єдиний хлопець у цьому складі капели Іван Вербіцький не може забути, як люди плакали, слухаючи Національний гімн України й просили, чи можна сфотографуватися з учасниками капели. Люди спинялися біля дітей у вишиванках із жовто-блакитним стягом і підспівували їм. А після словесної преамбули до твору-реквієму “Ангелику” пам’яті Небесної Сотні всі підіймалися з місць, вшановуючи загиблих Героїв.

– У нас тремтіли голоси, – каже 13-річний Іван. – Але ми відчували гордість за нашу країну, за хлопців, які віддали життя на Майдані або воюють нині на Сході.

“Я диригувала – і плакала”

В Італії юні українці співали літургії та давали концерти духовної музики у понад десяти храмах і на найбільших площах Венеції, Падуї, Риму й Ватикану. У кожен свій виступ неодмінно вплітали «Отче наш», «Щедрик» Миколи Леонтовича, молитву за Україну “Боже великий, єдиний…” та на завершення виконували Національний гімн.

Дітям досі не віриться, що їм вдалося заспівати в одній із чотирьох головних базилік Риму, найбільшій із церков, присвячених Богородиці, – Санта Марія Маджоре. Зоренята прийшли у храм на екскурсію і, вражені побаченим, передали свої емоції, як уміють найкраще – з допомогою співу. Один із єпископів почув злагоджені дитячі голоси та запросив їх до престолу, а наприкінці богослужіння запропонував заспівати “Отче наш”.

– Ми сподівалися виконати ще кілька пісень, – згадує Ізидор Доскоч. – Але в результаті співали близько години, а “Щедрик” люди хотіли почути ще раз. Усюди в Італії “Зоринка”, на завершення виступів, виконувала “Ще не вмерли України ні слава, ні воля”. Якщо неподалік були українці, то підходили та співали разом з нами. І коли ми запитали єпископа, чи можна заспівати в храмі гімн, він відповів: “Не тільки можна, а й треба”.

Крім того, запевняють у “Зоринці”, траплялися й направду дивовижні речі, ніби даючи зрозуміти, що ця поїздка дійсно благословенна.

– Коли ми співали в Ватикані, на площі Святого Петра, хмари зійшлися такі чорні, ніби за мить сніг випаде, – розповідає художній керівник капели Анжела Доскоч. – Діти стали перед центральною шопкою, заспівали “Боже великий, єдиний…”, почали колядувати – і хмари розступилися, сонячні промінці заблискотіли на їхніх голівках. Це було справжнє диво, ніби хтось на небесах відчинив кватирку, аби подивитися, хто співає. Я диригувала – і плакала…

… Дитяча хорова школа “Зоринка” вже понад тридцять років є острівцем інтелігентності й талантів у Тернополі. Навчають тут не лише співу та музиці, а й шляхетності, відповідальності, повазі до старших і любові до рідного краю. У колекції школи – понад 20 нагород із найпрестижніших міжнародних конкурсів. Різдвяна поїздка, кажуть у “Зоринці”, була для них особливо важливою. На вулицях європейських міст глядачі дивувалися, що в такий непростий для України час її діти співають. Отже, нація не занепала духом і не втратила віру.

Антоніна БРИК.