Під час страшної війни весь цивілізований світ стоїть за нас плечем до плеча. Одна з таких історій – у Чорткові на Тернопільщині. Сюди із-за океану приїхав 67-річний американець Клей Роджерс, щоб особисто допомагати українському війську та бути корисним нашій державі.
Клей не має українського коріння чи зв’язків із нашою країною. Він приїхав сюди ще під час Євромайдану. Чоловік пояснює це просто: він не міг залишатися осторонь, коли бачив, як українці відважно виборюють своє право на європейське, демократичне майбутнє.
Вдруге Клей повернувся до України в жовтні 2022-го – у розпал повномасштабного вторгнення. Він прагнув на власні очі побачити, що тут коїться, щоб розповідати це у себе вдома.
«Те, що Клей зрештою опинився саме в Чорткові – не випадковість. У себе на батьківщині, в американському штаті Кентуккі, він познайомився з нашою землячкою – родом із села Звиняч. Вони стали хорошими друзями, вона його навчає української, він ж їй допомагає з англійською. Авжеж, годинами спілкувалися про Україну та війну», – розповіли у Чортківській міськраді.
Будучи дуже активним у соціальних мережах, Клей постійно стежив за подіями на фронті й паралельно шукав інформацію про Чортківщину. Так він натрапив на сторінку благодійного фонду «Покрова Чортків». Величезні масштаби роботи фонду та допомога для передової надихнули американця, що він вирішив: наступна поїздка буде саме сюди.
Прибувши до міста, Клей одразу зв’язався з керівником БФ «Покрова Чортків» о. Андрієм Левковичем. Він чітко заявив, що хоче волонтерити та бути максимально корисним, допоки перебуватиме у Чорткові.
Уже сьогодні він разом із студентами Університету народної освіти Чортківської громади з ранку плете маскувальні сітки для наших захисників та захисниць.
Вдома, в Америці, за Клея дуже переживають його діти. Поїздка в країну, де щодня лунають сирени та літають ракети – стрес для рідних. Проте вони побачили, наскільки це важливо для батька, зрозуміли його та відпустили.
На лінії бойового зіткнення Клей наразі не був, але зізнається: не виключає для себе жодних варіантів і готовий допомагати там, де це буде необхідно.
Історія Клея Роджерса – хороша мотивація продовжувати боротьбу. Якщо людина за тисячі кілометрів, перелітаючи океан, їде в незнайоме місто плести сітки, бо щиро вірить в українську перемогу – ми точно не маємо права зупинятися чи опускати руки. Боротьба триває, і ми в ній не одні!