«Пане Президенте!» – жартують на блокпостах під час перевірки документів. Але для побратимів він насамперед командир взводу технічного забезпечення самохідного артилерійського дивізіону 50 окрема артилерійська бригада.
Його прізвище давно стало приводом для усмішок. Побратими теж не втрачають нагоди підколоти: мовляв, із таким прізвищем усі питання із забезпеченням можна вирішити одним дзвінком.
Він лише усміхається. Каже:
– Я ще й Володимирович по-батькові. Насправді ж моє прізвище – це лише прізвище. Тут ніхто не дивиться на нього. Тут поважають за вчинки, за роботу, за те, чи можна на тебе покластися і чи тримаєш своє слово. Сам я із Тернопільщини, з Чортківського району, – розповів захисник.
У 2024 році в Олега Зеленського життя змінилося. Після мобілізації довелося залишити цивільну роботу, звичний ритм життя, родину та плани на майбутнє.
Зізнається: спочатку було непросто. Але дуже швидко прийшло усвідомлення – якщо вже одягнув однострій, потрібно зробити все можливе, щоб бути корисним своїй країні та своїм побратимам.
До служби Олег працював у різних сферах, добре знався на техніці та організації робочих процесів. Завжди був із тих людей, які не шукають причин, чому щось не працює, а знаходять спосіб це полагодити. І саме цей принцип став його головним правилом і в армії.
Сьогодні він – командир взводу технічного забезпечення. Саме його підрозділ відповідає за ремонт автомобільної техніки, забезпечення паливом, логістику та безперебійну роботу транспорту.
Ця робота рідко потрапляє в об’єктив камер. Про неї не говорять так часто, як про бойові виходи. Але без неї артилерія просто не зможе виконувати свої завдання.
– Якщо в дорозі зламається тягач або вантажівка зі спорядженням, це може коштувати дорого. Тому наше завдання – зробити все, щоб техніка була справною, вчасно виїжджала й поверталася, незалежно від погоди чи умов.
Побратими жартують, що він здатен полагодити майже все – від двигуна до найскладніших документів. Він не заперечує.
– Не люблю залишати проблеми “на потім”. Якщо щось можна зробити сьогодні – треба робити. Найбільше задоволення отримую тоді, коли бачу результат: техніка знову на ходу, усі питання вирішені, а хлопці можуть спокійно виконувати свою бойову роботу. Саме заради цього ми й працюємо.
Та найбільша сила, каже військовослужбовець, чекає його вдома.
– Безмежно вдячний своїй коханій дружині. За терпіння, підтримку, віру і любов, які допомагають витримати найважчі моменти. Саме думки про сім’ю щодня дають сили не зупинятися.
А найтепліші слова – для донечки.
– Сонечко, тато дуже тебе любить і неймовірно сумує. Усе, що я роблю тут, – заради того, щоб ти росла під мирним небом, жила у вільній Україні й завжди могла посміхатися. Я обов’язково повернуся додому, і ми разом надолужимо весь втрачений час. Дуже вас всіх люблю…
Група комунікацій Тернопільського ОТЦК та СП.