Проаналізувавши перемовини з МВФ, вимоги Брюсселя, Вашингтона, різних міжнародних інституцій, складається враження, що Україною керують глава МЗС Німеччини Франк-Вальтер Штанмайєр, французький президент Франсуа Олланд, німецький канцлер Ангела Меркель, МВФівські чиновники, брюссельські євробюрократи плюс президент Московії Путін. І ще бозна хто.
А українська влада, замість того, аби відстоювати інтереси власної держави, зміцнювати її економічно, політично, культурно, духовно, ідеологічно, роздає наліво і направо обіцянки: «візьмемо до уваги», «погоджуємось», «виконаємо» і тому подібне. У результаті, народ розраховується за кредити, потерпає через умови, висунуті МВФ, Мінські угоди, вбивче «перемир’я» на Сході, недолугість політики Нацбанку, уряду…
Коли за Януковича підвищували жінкам пенсійний вік, також говорили про реформи і справедливість
Світовий банк рекомендує Україні підвищити пенсійний вік. У Міжнародному валютному фонді, начебто, також не проти цієї ідеї. Воно й зрозуміло. Позичальникам мільярдних доларових кредитів головне, аби країна віддавала гроші. За все решта голова не болить.
Сьогоднішня українська пенсійна система охоплює надто багато людей, на яких не вистачає ресурсу, зазначають у Світовому банку. І реформа пенсійної сфери повинна, зокрема включати підвищення пенсійного віку. «Політично і соціально складне питання – вік виходу на пенсію. Думаю, поступово пенсійний вік потрібно підвищувати», – сказав у інтерв’ю газеті «Сьогодні» глава представництва Світового банку в Україні, Молдові та Білорусі Чимяо Фан.
Чи знає шановний Чимяо Фан, як насправді живуть українці? І як тітка Ганя, Маруся, чи інша жінка чекає тієї пенсії? Та й чоловіки також. «Молодість» тітці Гані продовжили, але, якщо вона втратила роботу, то знайти щось більш-менш нормальне, коли тобі вже за п’ятдесят, але ще не шістдесят, практично не можливо. А в селі – й поготів. І хоча тієї пенсії, як кіт наплакав, проте, це – гарантовані гроші.
Західні політики та фінансисти, коли йдеться про українські пенсійні справи, люблять посилатися на європейський досвід. Мовляв, європейці, жінки в тому числі, працюють довше. Це так. Але тамтешні умови праці відрізняються від українських. Як і зарплати. І соціальний захист. І рівень життя. Європейка, якій, приміром 50-60 років, не пережила стільки стресів, не вистояла стільки черг, не здавала стільки «іспитів» на виживання, як її однолітка-українка. А тепер ще й війна…
В Україні налічується 12 мільйонів пенсіонерів. Середній рівень пенсії неймовірно низький.
За словами директора представництва Всесвітнього банку в Україні, наша система не надає адекватної підтримки людям, які виходять на пенсію. Щодо індексацій пенсій, то вони відбуваються хаотично, оскільки правила чітко не прописані. У цьому Чимяо Фан однозначно правий.
«Я знаю, з політичної і соціальної точок зору це досить складна тема (півищення пенсійного віку – авт.). Але, якщо провести правильні реформи, систему можна зробити справедливою для всіх», – наголосив Чимяо Фан.
Коли за Януковича підвищували жінкам на п’ять років пенсійний вік, також говорили про реформи і справедливість.
Азаров «покращення» почав, Яценюк – продовжує
Про азарівське «пакращення» складали анекдоти. Микола Янович переносив його терміни на пізніше й пізніше через соціальну-економічну кризу.
Тепер рівень бідності в Україні задумав скоротити уряд Яценюка – з 28 до 15 відсотків. Але ще не скоро. Як повідомив міністр соціальної політики Павло Розенко під час презентації «Стратегії подолання бідності», Кабмін планує зробити цю благородну справу аж у 2020 році.
Тим часом, за останніми статистичними даними, за межею бідності живуть майже 11 мільйонів українців. Через п’ять років їх число нинішні урядовці планують зменшити до шести мільйонів осіб. Про це йдеться у черговій програмі боротьби з бідністю, підготовленій Мінсоцполітики і прийнятій Кабміном.
До речі, бідняки для української влади – це люди, які живуть менш, аніж на 75 відсотків середнього прожиткового мінімуму, а це – 997 гривень на місяць. Середній прожитковий мінімум зараз складає 1330 гривень. Для працездатного українця прожитковий мінімум – 1378 гривень, для пенсіонера – 1074, для дитини до шести років – 1167, від шести до 18 років – 1455 гривень.
Цікаво було б поглянути, як перебивалися б на ці гроші панове-урядовці. Хоча б один місяць. І було б справедливо, якби прожиткові мінімуми, перед тим, як їх затверджувати, посадовці випробовували на собі. Заради експерименту. Бо фраза: «Ми розуміємо, що багатьом українцям жити важко», звучить з уст заможних владоможців, як насмішка. Щоб розуміти, потрібно це відчути, пережити.
У Мінсоцполітики пояснюють: основні кроки боротьби з бідністю це – збільшення числа робочих місць і, відповідно, зростання доходів; підвищення пенсій і соцвиплат; забезпечення доступу населення до послуг соціальної сфери, незалежно від місця проживання; недопущення хронічної бідності та соціального відчуження серед переселенців. Держава має намір забезпечити їх житлом, працевлаштувати й виплачувати допомогу.
Вирішити проблему бідності влада намагається з 2001 року. Подібні програми боротьби з бідністю Кабмін приймає кожні п’ять років. На думку експертів, це скидається на війну Дон Кіхота з вітряками: чим більше влада бореться, тим більше в країні бідних.
Ольга ЧОРНА.
