Література покликана не тільки розважати, а й давати надію, що ніхто не самотній у своїх проблемах. Сумні книги є своєрідним літописом змін загальнолюдських переживань разом зі змінами епох. Пропонуємо вам добірку книжок, де навіть похмурі часи описані щиро і проникливо.
Депресивні книги
«Під скляним ковпаком» Сильвії Плат – це не просто одна із книг з депресивними персонажами, а цілий всесвіт людини, що поступово втрачає свій глузд. Це напівавтобіографічний роман, перший та єдиний у доробку письменниці, виданий за кілька тижнів до її самогубства. Невимовно витончена і сумна історія про дівчину, яка, здавалося б, має усе, про що можна мріяти – чудову роботу, затребуваність, можливість спілкуватися із багатьма людьми. Та від самого початку відчувається, що щось іде не так. Головна героїня дедалі більше прокрастинує, замикається в собі, втрачає сенс жити і розмірковує над недоладністю та похмурістю навколишнього світу. Пекучо печальна оповідь, обрамлена виразними ілюстраціями, вразить вас у самісіньке серце.
Книги, від яких ридаєш протягом читання від смутку та переживання складнощів разом із головними героями потім здатні принести очищення та відчуття катарсису. Саме таким є роман «Зулейха відкриває очі» Гузель Яхіної. У книзі мова йде про звичайну жінку з татарського селища, на долю якої випали усі муки часів розкуркулення, коли вона, потерпаючи від знущань чоловіка та свекрухи, мусить ще й протистояти режиму, намагаючись вижити і врятувати своє дитя. Читач наче зазирне у душу героїні, розчиниться у її стражданнях від нелюдських умов життя. Зазирне і побачить, яку силу треба мати, аби витримати усі випробування, що готує доля.
Е. М. Ремарка іноді називають автором найсумніших книг. І не дивно, бо тема втраченого покоління людей, що пройшли усі кошмари війни і змогли зберегти віру у світлі почуття, червоною ниткою тягнеться крізь усю творчість автора. Персонажі роману «На Західному фронті без змін» відчувають себе дикунами, загубленими у незнайомому світі, бо близькі люди вже списали з рахунків тих, хто пішов на війну, навіть якщо пройшов її. Лишаючись сам на сам із безнадією і страхом, герої проходять важку психологічну трансформацію, раз-по-раз нагадуючи собі, що головне – залишатись людьми.
Одна із сучасних сумних книг, на яку варто звернути увагу – це «Аустерліц» Вінфріда Зебальда. Меланхолійний і сумний твір про самітника, який все життя намагається дізнатися таємницю свого походження, веде читача усією Європою і, врешті, доходить навіть до концентраційного табору «Терезієнштадт». Мандруючи лабіринтами сюжету, міркуючи над глибинними сенсами людського життя чи їх відсутністю, переживаючи усі психологічні зміни разом із головним героєм, важко лишитися байдужим до цього роману.
«Шості двері» Ірен Роздобудько – це напрочуд драматична та багатогранна книга, що змушує шукати подвійні смисли поміж рядків. Сумна історія про дівчину, усе життя якої складалося із суцільних образ, зрад, зламів та втрат і яка мусила щоразу тікати крізь намальовані двері до іншої реальності, де ніхто б не зачепив її почуттів, змушує повертатися до цієї книги знову і знову. А якщо згадати, що це перший з написаних роман авторки, відчуття розуміння усіх алюзій допомагає ще глибше проникнутися твором.
