Дівчата вирішили «розслабитися». Це – Нінка, Наталка, Іванка, Катерина і Олена. «Розслабитися» у розумінні п’ятьох «леді» (так називає жіноче товариство Нінка), означає посмакувати філіжанкою кави і випуском новин а-ля «радіо спідниця».
Подій у житті кожної «леді» з дипломом про вищу освіту, низькими зарплатами, боргами, побутовою та особистою невлаштованістю чимало, і кожна з них суттєва: нова придбана річ, нове романтичне захоплення, звістка про те, що хтось із знайомих виїжджає за кордон на ПМЖ чи на заробітки.
– Ой, дівчата, погляньте, яку я собі сукню купила. А знаєте, де? – похвалилася обновкою Ніна.
– На секонд-хенді, – хором заспівали «леді».
– А в мене блузка з секонду, – й собі похвалилась Наталка.
– А в мене – спідниця, – підтримала «модну» тему Катерина.
– Я взагалі з ніг до голови у вдяганках із секонду, – відзвітувала Іванка.
– А в мене – босоніжки, – сказала Олена, – і кімната залилася сміхом.
– Що ж, дівчата, наступного разу визначатимемо «міс секонд-хенд», – зіронізувала Іванка.
– Усе-таки молодці депутати міськради. Секонд дає кому треба прибутки, а нам можливість одягнутися, – мовила Катерина. – Якби за них на наступних виборах проголосували всі, хто одягається на секонді, не було б проблеми знову окопатися при владі.
– У мене скоро день народження. І саме цього числа День будівельника. А я – вічна квартиронаймачка, – зітхнула Іванка.
Свою господиню за скнарість і придирливість Іванка величає гримзою. А в записнику у графі «борги» вона – під номером один. І зазначено: «платити вчасно».
Олена також любить жартувати на тему дня народження. Річ у тім, що у відривних календарях кілька років підряд на листочку з датою дня її народження малюють карикатури. І на тих «шедеврах» – хто б ви подумали? Пияки! Саме цю касту немужчин Олена категорично не може терпіти.
Далі – знову про борги.
– Я винна знайомій невелику суму, то переховуюся від неї, як від Інтерполу. Вона на ринку торгує. Оминаю. Уявляєте, через якихось кілька сотень гривень, – Нінка мало не заплакала.
– До речі, в мене з’явився шанс поїхати на роботу за кордон. Контракт, все офіційно. Шеф запитав, чи маю я нерухомість, рахунок в банку. А в мене ж гуртожиток, – зітхає Катерина. – Стоп! Як це в мене немає нерухомості?! А чоловік? Він з ранку до вечора нерухомо лежить на дивані й дивиться телевізор. Безробітний інтелігент. Каже, що з дипломом працювати будь-де не піде.
«Леді» жартують над негараздами. Деруть лаха з самих себе. Котяться сльози чи то від жартів, чи від життя розхристаного, почасти невеселого.
Нінка приносить каву і домашню настоянку. Дівчата виголошують тости-цитати з українських та світових класиків. Їм шалено подобається поезія Ліни Костенко і Оксани Забужко.
– Видай щось власне, – звертається до Олени Ніна.
І вона видає:
Здається,
за плечима
сто віків,
освячених
завтрашнім днем.
А як жити сьогодні –
не знаєш.
Розглядаєш себе
на фотокартці
кількарічної
давності,
зазираєш
у власну душу
і не впізнаєш…
Завтра вранці
знову зустрінеш
шматочок свого життя,
увечері – проведеш,
а вночі присниться,
шо не можеш
злетіти.
Прокинешся
і відчуєш:
болять крила.
Тобі ж лише…
Яка різниця?
В очах – осінь,
на устах
квітне літо,
а в серці
ще стільки весни!
З тоненьких
промінчиків-мрій
лагодиш
золоту драбину.
Ти мусиш злетіти!
Твої крила
засумують за небом
і мине біль.
Віриш?
– За поетів! За нас!
«Чим мені гірше, тим я ліпше виглядаю!» – це Оленин девіз.
«Усе так не буде!», – спільний тост подруг.
«Життя прекрасне!» – так у найскрутніші хвилини бадьорить себе і всіх Нінка.
«Дівки, тримаймося!» – завжди повторює Іванка.
І вони тримаються. Кожна плекає надію про жіноче щастя. Не зраджують своїм мріям. Подумки відчиняють двері у розкішні крамниці. Приміряють на себе світ високої моди. Їм личать їхні вишукані фантазії, панове кутюр’є! І вони інколи знаходять їх… на секонд-хенді.
…Одинадцята вечора. Пора збиратися додому. Подруги пропонують Іванці, оскільки живе далекувато, провести додому. Вона не проти:
– Дякую, дівчата.
Потім виймає з сумочки свій борговий телетайп і сумно жартує:
– Завжди, коли повертаюся пізно сама, ховаю це у надійному місці. Хай ліпше поцуплять мій майже порожній гаманець чи навіть мене, аніж список моїх кредиторів…
