На Тернопільщині відзначили лауреатів проекту «Людина року. Меценат року 2018» (ФОТО)

Чи багато нині серед нас тих, хто готовий за покликом серця поділитися з ближнім? Ми часто одягаємо дорогі вишиванки, клянемося у любові до України і до ближнього. Владоможці ще й не гребують перерізати святкові стрічки на відкритті того чи іншого об’єкту, озвучуючи цікаве слово – «за сприяння». Забуваючи, що добра справа зроблена якраз за наші з вами податки.

На жаль, у нинішні дні нерідко як патріотизм, так і милосердя, закінчуються на порозі власного дому. Чи легко знайти сьогодні меценатів? Не дуже. Але керівник та автор публічного благодійного проекту «Людина року. Меценат року» Сергій Бачинський стукає у різні двері. Чи відчиняють? Трапляється різне. Але головне – результат. За вісім років їхньої благодійної діяльності, зазначає пан Сергій, допомогу на лікування важкохворих дітей отримала 21 родина. У 2018-му таких сімей було п’ять. Для них вдалося зібрати 144 тисячі гривень.

До речі, Сергій Бачинський відомий як організатор та керівник різних культурно-мистецьких проектів. І проект «Людина року. Меценат року» власне розпочинався в рамках фестивалю популярної музики «Зустрічі друзів».

– Поштовхом до благодійної діяльності стали проблеми, які виникли у моїй родині, – каже Сергій Олександрович. –  Коли у нас народився важкохворий син і лише за перший рік свого життя він переніс чотири операції, пролежавши в реанімації загалом одинадцять місяців. Я знаю, що таке боротися за здоров’я дитини. І розумію тих батьків, яким озвучують невтішний діагноз і необхідну суму на лікування. Тож від початку задуму цього благодійного проекту допомога є   адресною – конкретній дитині для лікування чи реабілітації.

Традиційно цей проект допомагає онкохворим дітям та маленьким пацієнтам з вадами серця, їх родинам боротися з недугами і перемагати їх.

– Дуже сумно, що кількість важкохворих дітей щоразу збільшується, – продовжує пан Сергій. – Тому сформувалася певна ідеологічна основа благодійної діяльності нашої громадської організації: з одного боку ми відзначаємо меценатів та благодійників, які зробили внесок у ті чи інші соціально значимі справи. З іншого – ми збираємо кошти на лікування важкохворих дітей із сімей, які самотужки не здатні фінансувати їхнє лікування чи реабілітацію. Інформацію про таких малих пацієнтів отримуємо з «Товариства Червоного Хреста», обласної дитячої лікарні. А також батьки, яким ми допомогли, діляться з іншими потребуючими нашими координатами.

Багато хто з благодійників, які відгукуються на чужу біду, своїми пожертвами рятують життя важкохворих діток, кому справді близьке меценатство у кращих його традиціях, є уже постійними. Долучаються і нові. Саме таких представників нашого краю зібрав минулого тижня у Вишнівецькому замку регіональний благодійний проект «Людина року. Меценат року 2018».

Сергій Бачинський щиро подякував кожному з благодійників. На урочистій церемонії називали прізвища небайдужих людей краю, керівників підприємств, фірм, товариств, які долучилися до проекту. Серед них: керівник «Тернопільбуду» Василь Лило, аграрії Антон Білик та Петро Пеляк,  керівник ортопедичного центру Неля Хоміцька, директор ТОВ «Агро-Млин» Богдан Олійник, інші відомі краяни. Номінантом стала і головний редактор газети «Наш ДЕНЬ», заслужений журналіст України Зіна Кушнірук. Серед меценатів та партнерів у різних номінаціях організатори проекту також вкотре відзначили учасників Ліги підприємців «Українська справа»: директора ТОВ «АНТ» Михайла Ратушняка, ресторатора Ігоря Парія, керівника ТОВ «Надзбруччя-Сервіс» Василя Глембу…

Того вечора було сказано багато гарних, вдячних слів на адресу людей, які відгукуються на чужу біду. Та завершити хочу епізодом із виступу Сергія Бачинського:

– Якось приходжу я в одну фірму, окреслюю керівнику проблему. Розказую про онкохворих діток, які дуже потребують коштів на лікування. А він у відповідь: невже ти не маєш чим зайнятися? Звісно, я пішов ні з чим. А через деякий час цілком випадково зустрічаю того ж керівника в однієї людини, яка перераховує нам кошти. Вже той чоловік, а я зрозумів, що вони добре знайомі, запитує: може, і ти долучишся? Мовляв, я добре знаю Сергія, знаю навіть родину, якій їхній проект дуже зарадив. «Та я в це не вірю. Дурниці…», –  чую  знову від «керівника». І ми розминулися. А цьогоріч, на Йордана, хтось мені телефонує. У слухавці стривожений чоловічий голос: «У моєї дитини рак. Потрібно дуже багато грошей на лікування. Мені дали ваш телефон…» Це був той самий керівник…

Тому не економте доброти, як хтось сказав, не бережіть її на завтра.

Олеся КРИНИЦЬКА.

Автор




Схожі публікації

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *