Ще 9 жовтня Олег Бахмач написав у фейсбуці пронизливі слова: «Що завтра буде невідомо, якою видасться зима, чи повернемося додому, чи плани зранку не дарма?! Що завтра буде таємниця, а особливо в час війни, давно вже не в руках синиця, небо в ракетах й восени… Завтра? На жаль, не в усіх буде, правда життя досить сумна, гинуть щодня найкращі люди, вічні героїв імена!»
А через кілька днів Олега не стало. Він загинув у боях з російськими окупантами у Краматорському районі на Донеччині. У цього вродливого, товариського, доброго хлопця більше ніколи не буде земного «завтра». Тільки вічне ім’я Героя…
Олег – родом із Настасова Великоберезовицької громади. Осиротіли без сина мама Марія, тато Михайло, не обіймуть Олега уже ніколи сестри Катерина і Ярослава, швагро Андрій, племінниця Софійка та бабуся Ольга. Українському захиснику у липні виповнилося лише 25 років.
Сумують за молодим воїном у громаді, його друзі та знайомі. Бо важко змиритися, що війна щодня забирає найкращих наших дітей.
«Трагічна звістка знову сколихнула Великоберезовицьку громаду. Захищаючи Україну від російських окупантів у Краматорському районі на Донеччині загинув 25-річний воїн з Настасова Бахмач Олег Михайлович. Герой отримав поранення, несумісні з життям під час участі у бойових діях.
Народився захисник України 24 липня 1997 року. Навчався у місцевій школі, після її закінчення був призваний на строкову військову службу.
Під час повномасштабного вторгнення рф в Україну став на захист рідної країни. Обороняючи її волю та незалежність віддав найдорожче – власне життя…
Олег Бахмач був спокійним і товариським, патріотом, мав багато друзів.
У Героя залишилась мати Марія, батько Михайло, сестри Катерина і Ярослава, швагро Андрій, племінниця Софійка та бабуся Ольга. Висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким… Розділяємо разом з вами невимовний біль втрати і скорботи», – повідомили у Великоберезовицькій громаді.
«Коли я сьогодні взнала про смерть Олега, переді мною пролетіли всі наші шкільні роки від першого по одинадцятий клас. Як ми разом бігали до бібліотеки малими, вибираючи книжки, а пізніше йшли разом на випускний. Неможливо повірити, що ти тепер будеш ангелом на небі, якого ми не зустрінемо ніде, не поговоримо. Вічна тобі па’мять, наш Олежику!» – написала Надійка Дідух.
Про зустріч тіла воїна та чин похорону буде повідомлено додатково. Вічна і світла пам’ять тобі, Олежику! Нехай у небесній обителі буде легко твоїй юній душі…
