Весна знову позбавила аграріїв спокою. Їх цілорічні турботи про землю акумулювалися, адже ще день-два і – в поле. Накопичилося і чимало насущних, але незалежних від господарів, проблем, які десятиліттями не може чи не хоче вирішити держава. Саме на них акцентує свою увагу наш земляк, відомий громадсько-політичний діяч, радник міністра МВС Михайло Апостол.
– Українська політична система, на відміну від західних, включає в себе не три гілки влади (законодавчу, виконавчу, судову), а п`ять. До трьох традиційних додається корупційна (вплив олігархів) і зовнішня (вплив Росії до 2014 року, а тепер ще й ЄС, США та МВФ). Саме ці фактори гальмують, а нерідко й унеможливлюють розвиток агропромислового виробництва на основі чесної конкуренції та потреб ринку. Усе, ніби навмисно, робиться за принципом: чим гірше – тим краще. Краще всім, крім самих аграріїв. Наприклад, недавно
зібрав і проаналізував фінансові результати діяльності майже 80 державних елеваторів, які входять в структури МінАПК та Мінекономіки, зокрема ДПЗКУ, ДАК «Хліб України», Держрезерву … за останні три роки. В минулі часи, тим більше в час війни, більшості керівників цих підприємств за таку роботу світило б веселе майбутнє – каторга в Сибір, довічне ув’язнення, розстріл… Це – за щорічні мільярдні збитки. Адже приватні елеватори – це велика рентабельність і великі заробітки. Прибутки тут на усьому: прийманні продукції, зважуванні, лабораторному аналізі, очищенні, усушці, зберіганні, відвантаженні … А за документами тут – як не банкрутство, то судові процеси, то передача в якусь видуману оренду та ще й використання за різноманітними шахрайськими корупційними схемами. І біда в тому, що всіх все влаштовує, ніхто не хоче щось змінювати і з цим боротися. Так ось що хочу сказати керівникам цих структур: «Все так не буде».
– Такі кошти Уряд виділив персонально фермерам вперше за час їхнього господарювання. Є надія, що при правильному і ефективному їх використанні ця сума буде збільшуватися, про що неодноразово говорив Прем`єр Володимир Гройсман. Теоретично – все досить просто, а як практично зробити, не знаю. І, думаю, ніхто не знає. Позиція МінАПК і зокрема в. о. міністра Максима Мартинюка теж правильна: «Ми всі кошти віддаємо асоціації і не збираємося впливати на їхній розподіл. Нехай це роблять спільно із місцевими адміністраціями». Вважаю, що це тест для адміністрацій – правильно розподілити і не пересварити фермерів. Тепер про проблеми – найбільша сума, а це – 500 млн. грн. – йде на компенсацію відсоткових ставок за отримані кредити. А виявляється, що малим фермерам взяти кредити практично неможливо. У банків свої правила: що має бути в заставі, в якій пропорції, страхування, експертна оцінка заставного майна та багато інших нюансів. В більшості фермерів такої застави немає. Та й спеціалістів, які цим всім мають займатися, теж немає. Компенсація за насіння і вітчизняну техніку – процес простіший, але чи потрібно це в даний час фермеру? У більшості з них це не є проблемою, бо всім цим кожен господар перед посівною забезпечений. То ж той, хто правильно, прозоро, безконфліктно розподілить цей мільярд, може сміло вважати себе людиною, яка відроджує фермерство в Україні. Слід також пам’ятати: латифундисти теж створили сотні штучних фермерських господарств. У них є все – застава, кадри, потреба у насінні, яке будуть купувати самі у себе, потреба у техніці… До речі, недавно оприлюднили топ-100 латифундистів. А чи знаєте ви, що перші 25 з цього переліку обробляють 4 млн.100 тисяч гектарів, а перша сотня загалом – 6 млн.560 тисяч гектарів.
– Категорично з цим не згідний. По перше, чомусь, в основному, незадоволені ті, хто жодного разу не був в АТО, не був волонтером, не спав на передовій разом із захисниками, не хоронив вбитих, не допомагав пораненим… По друге, землю держава надала їм у власність законно – без будь-яких умов і застережень. Люди ризикували своїм життям, своїм здоров’ям, і не чиновнику вказувати, що їм робити з їхніми ділянками – вирощувати сільськогосподарську продукцію, будувати житло, обміняти чи продати. Це – їхня особиста справа. Вони заслужили отримати ділянку землі, ризикуючи своїм життям, а також використали своє право скористатися цією пільгою. Адже якщо навіть кілька тисяч чи десятків тисяч продадуть свої ділянки з різних причин, це буде піщинка з 42 мільйонів гектарів сільгоспугідь, яка жодним чином не впливає на тіньовий ринок. По третє, тіньовий ринок існує близько десяти років, про що я неодноразово писав, а шахрайські схеми щодо зміни власника діяли і діють по сьогодні. Не помилюся, якщо скажу, що уже близько 4 млн. га. мають іншого власника і держава від цього отримала дірку від бублика. То ж не там шукаєте ворога у сірих схемах, шановні.
– З цього приводу хочу висловити свою суб’єктивну думку. Аби змінити реалії у цьому напрямку необхідно:
- захистити існуюче виробництво;
- без виробництва не буде економічного зростання, буде великий відтік людей;
- не розраховувати ні на ЄС, ні на розвинутий європейський ринок, а освоювати ринки Азії;
- вкладати кошти в агропереробку – для створення продукції з додатковою вартістю;
- збільшуючи і розширюючи власне виробництво і переробку, почне зростати економіка і ми будемо обходитися без іноземних кредитів. Найбільшими інвесторами останні десять років є наші заробітчани і нам потрібно використати цей потенціал;
- захист свого ринку. Для цього просто потрібно моніторити структуру імпорту і стимулювати розвиток та виробництво аналогічними власними товарами;
- розвивати промисловість, особливо аграрну. Без неї сільське господарство буде деградувати;
- вільний ринок. Потрібно думати і аналізувати, чи ми до нього дозріли;
- найкращий у світі «товар», що ми виробляємо – це люди. На жаль, вкладаючи в їх освіту, ми готуємо заробітчан – спеціалістів для інших країн;
- зберегти науковий потенціал, який ще залишився, оскільки з країни, яка виробляла ракети, ми перетворюємося у державу, яка продає пшеницю, але втридорога імпортує спагеті.
– Це відстоювання і оберігання національного багатства. Добавити нічого! Найбільші площі сільськогосподарських угідь у Китаї – 496 млн. га; Австралії – 496; США – 427; Бразилії – 245,8; Росії – 210; Казахстані – 221,8; Індії – 181; Аргентині – 169,2; Монголії – 126; Мексиці – 99,2; Канаді – 73,4 млн. га. Україна – велика країна світу і входить до числа 12 країн, що мають найбільше землекористування. Площа її сільськогосподарських угідь становить 42 млн. га, в тому числі близько 34 млн. га орних земель. Наша держава, після Росії, має найбільшу в Європі площу сільськогосподарських угідь. Тож нам є що захищати і оберігати. Це – наші люди і наші чорноземи.
– Зняття мораторію без прийняття Закону про обіг земель із рядом обмежень – рівнозначне продажу території України. А існування масштабного тіньового ринку землі, внаслідок чого, на думку експертів, 4-5 мільйонів гектарів земель змінили своїх власників (при чому невідомо хто покупець, який у нього вже земельний банк, оскільки таких даних не існує) – як це назвати? Якщо терміново не буде прийнято Закон про обіг земель, з величезним переліком обмежень, як це зроблено практично у всіх розвинених країнах, то через кілька років може виявитися, що ринок відбувся без держави і отримала вона від цього абсолютний нуль.
