Спільною молитвою та всесвітньо відомим гімном Січових стрільців “Ой у лузі червона калина” вшанували 80-у річницю з дня смерті Степана Чарнецького біля пам’ятника видатного поета в його рідному селі Шманьківці Заводської громади Чортківського району.
Перекладач, журналіст, фейлетоніст, театрально-музичний критик, актор, режисер, громадський діяч… Степан Чарнецький, автор відомої пісні-гімну «Ой у лузі червона калина», яка стала символом незламності українців, народився 21 січня 1881 року в селі Шманьківці Чортківського району.
«Червону калину» співали українські січові стрільці, пізніше – бійці Української повстанської армії. Пісня стала настільки популярною, що навіть найвідоміший військово-історичний часопис, що видавався у міжвоєнному Львові, мав назву “Літопис Червоної Калини”.
На жаль, ім’я автора цієї популярної пісні, Степана Чарнецького, було довго забутим на його батьківщині. У 2005 році у Львові письменниця Надія Мориквас видала книгу «Меланхолія Степана Чарнецького».
«До 1990 року про такого поета – ще й земляка у Шманьківцях не чули, навіть учителі місцевої школи. Хіба, може від тумівців (членів Товариства української мови) з Чортківського педагогічного училища, які навесні 1990 року приїхали, щоби посадити неподалік від церкви перші калинові кущі. Вони розповідали людям, що знали: «У вашому селі народився автор стрілецького гімну «Ой у лузі червона калина…», «Він син місцевого священника», «Він написав книжку про історію театру «Руська бесіда», – писала пані Надія. Але 26 травня 1991 року (за кілька місяців до проголошення Незалежності) у Шманьківцях відкрили пам’ятник Степану Чарнецькому. Під час фестивалю на стадіоні вперше замайоріли синьо-жовті прапори.
Учасники свята на місці колишньої плебанії висадили 110 кущів калини – на ознаменування 110-ї річниці від дня народження поета. Тернопільський скульптор Іван Мулярчук довершував фігуру: чоловік піднімає гілки калини, що вінком сповили його постать.
До наших днів в добротному стані зберігся родинний будинок поета в Шманьківцях, де народився Степан. Помер відомий поет 2 жовтня 1944 року. Похований на Личаківському цвинтарі Львова. А пісня «Ой у лузі червона калина…» набула нове дихання і вже вкотре стала народним символом боротьби українського народу проти російських окупантів.
Відомий гімн січових стрільців звучить сьогодні в усьому світі. Під час заходу вшанували й новітніх Героїв. Голова Заводської громади Людмила Павлінська вручила нагрудний знак “Почесний житель Заводської громади” (посмертно) дружині загиблого на російсько-українській війні захисника Олега Білика пані Наталі.
Олег Петрович Білик – уродженець села Шманьківчики Заводської громади, жив у Чорткові. У вересні 2023 року Олег став на захист України і нас з вами. Він був командиром десантно-штурмового відділення 95 ОДШБр. Отримавши тяжкі поранення, Олег довго лікувався. На жаль, серце Воїна зупинилося. Вдовою залишилася дружина, осиротіли без доброго, турботливого тата двоє дітей, ніколи більше не обіймуть сина батьки.
«Цей знак символізує не лише визнання його героїзму, але й велику мужність та витривалість тих, хто залишився вдома, – підкреслила Людмла Павлінська. – Давайте разом збережемо пам’ять про всіх , хто боронив наш спокій, за кожну пролиту сльозу і кожну втрату. Слава нашим Героям!»
Світлини із сайту громади.
