Віктор Задунайчук із села Гранітне Монастириської територіальної громади пішов захищати Україну вже 1 березня. Він був дуже добрим, позитивним, щирим. З особливою турботою і любов’ю піклувався про сім’ю, батьків. Ніколи не відмовляв нікому у допомозі. Не жалівся на проблеми, а вирішував їх.
Влітку Віктор отримав поранення. Проходив лікування та реабілітацію у Тернополі. Після одужання одразу повернувся на фронт.
Загинув український захисник на Харківщині поблизу Куп’янська. Воїну було 44 роки. Осиротіли без люблячого батька сини Віктор і Назарій. Залишилася вдовою дружина Оксана. Не можуть повірити, що їхнього Віктора уже нема, мама Ольга і тато Михайло, брат Василь та сестра Ольга.
«З тяжким болем та співчуттям до родини повідомляємо про загибель воїна ЗСУ Віктора Задунайчука з села Гранітне Монастириської міської територіальної громади. Віктор був дбайливим сім’янином люблячим чоловіком та батьком, добрим сином для батьків та неньки України, — гірку звістку повідомили у Монастириській громаді. — Спочивай з миром, наш Герою!»
Сотні людей у Монастирській зустріли кортеж з тілом Героя, щоб хвилиною шани провести мужнього воїна до його рідного села Гранітне. Тут 29 вересня відбувся чин похорону. Очолив його архієпископ Тернопільський і Бучацький Тихон у співслужінні Монастириського благочинного протоієрея Степана Бачинського, настоятеля храму протоієрея Романа Конюха та місцевого духовенства в Свято-Дмитрівському храмі села Гранітне. Віддати шану та провести в останню земну дорогу воїна-героя прийшли його рідні, друзі, побратими, односельці, жителі краю.
Вічна пам’ять Герою! Пам’ятаймо, якою ціною дається наша перемога! Скільки вдів залишається у сльозах, скільки дітей-сиріт, скільки батьків не обіймуть сина чи доньку…
