В Україні – друге перемир’я без миру. Адже марно сподіватися, що Росія може дотримати слова. Тож перемир’я вийшло одностороннє – обстріляне «Градами» й мінометами з боку ворога.
За час припинення вогню, інформує РНБО, на Донбасі від обстрілів бойовиків уже загинули п’ятеро українських військових, а 33 – отримали поранення.
Перемир’я нам потрібне, щоб відновити сили й перевести дух після ситуації під Іловайськом. А загроза падіння Маріуполя – стратегічного порту на Азовському морі – стала останнім фактором, який змусив Петра Порошенка погодитися на переговори. Бо значні втрати у містах на кшталт Іловайська продемонстрували обмежені можливості українських сил. А Захід, зазначають експерти, знову дав зрозуміти: воювати за Україну не буде.
Європі потрібний «крихкий мир», аби виторгувати у Путіна трохи часу – бо вже майже ніхто не вірить, що новітній фюрер схаменеться. Північноантлантичний альянс – у розгубленості. У НАТО не припускали, що Росія розпалить вогнище війни у центрі Європи. Крім того, військові НАТО, як пише «Німецька хвиля», добре знають: Альянс не зможе захистити балтійські країни у випадку війни з російською армією. Україні ж справжню військову підтримку не може запропонувати й поготів, бо наша держава не є його членом. Альянс лише демонструє солідарність з Україною і не шкодує символічних обіцянок допомоги. Саміт НАТО в Уельсі українців більше розчарував, аніж дав якусь надію. «Доводиться констатувати, що в конфлікті з Росією Україна залишена сама на себе. Справжньої допомоги НАТО запропонувати не може. Україна розташована на іншому боці червоної лінії. Путін це зрозумів», – підсумувало результати уельської зустрічі «Deutsche Welle».
Російські військові та місцеві терористи використовують перемир’я для перегрупування сил, введення нової техніки, підрозділів і обстрілів українських позицій та блокпостів сил АТО.
Зрештою, про яке перемир’я може йтися, коли так званий «народний губернатор ДНР» Губарєв заявив від імені терористів: «Плювати ми хотіли на цей «мир». Іншими словами, підписаний бойовиками у Мінську протокол – ніщо, клапоть паперу. Усе вирішується в Москві. А там на мир не налаштовані. По-друге, терористи хочуть автономії для Донбасу. Фактично ж, вона потрібна Кремлю, аби мати вплив на Схід, а, відповідно, й на Київ.
Якщо ситуація з порушеннями умов перемир’я буде посилюватися і Росія спробує відновити контроль над більшою частиною Донбасу чи пробивати коридор до Криму – тоді відновляться бойові дії, прогнозують експерти. За повномасштабної агресії РФ стане можливим оголошення воєнного стану.
…Наші бійці нарікають: немає чим захищати Батьківщину. А тим часом, Міноборони торгує зброєю, яку повинні були поставляти на Донбас безкоштовно. Відомство через численних посередників організувало на внутрішньому ринку розпродаж озброєння і бойової техніки – автоматів, безпілотників, вертольотів, гранатометів, ракет.
За перше півріччя обронне міністерство «наторгувало» майже 84 мільйони гривень, повідомляє «ZN.UA». З цієї суми підприємства-посередники, уповноважені урядом, «зрубали» понад 17 мільйонів і майже 3,5 мільйона – отримали у якості комісійної винагороди.
«Героями», які особливо відзначилися у розпродажі військового майна, є: державна фірма «Укрінмаш» – продала 35 тисяч автоматів АКМ (калібр 7,62 мм), 1237 гранатометів РПГ-7В, п’ять тисяч авіаційних ракет, 60 протитанкових ракетних комплексів «Фагот». Держпідприємство «Промоборонекспорт» продало десять БТР-70. «Спецтехноекспорт» – 23 безпілотники «Рейс». А ще «пішли» на продаж 10 тисяч касок, два вертольоти Мі-8… Це – не повний перелік продавців і «товарів».
То кому служить Міноборони? Чому прості українці, волонтери одягають, взувають, годують армію і добровольців, купують зброю, техніку, а держава влаштовує «базар»?
Чому, коли в країні війна, у нас немає секретаря РНБО? Андрій Парубій залишив цю посаду ще 7 серпня. У нас дефіцит розумних людей?
Чому не притягнули до відповідальності жодного воєначальника за помилки, які за час проведення АТО коштували життя багатьом нашим солдатам та офіцерам? Хто відповість за Іловайський котел? До слова, масову бійню солдат під Іловайськом розслідують за статтею «халатність» – частина 3 статті 425 Кримінального кодексу: «Недбале ставлення до військової служби, що спричинило істотну шкоду чи тяжкі наслідки, вчинені в умовах воєнного стану чи бойової обстановки».
Чому десятки бійців-західноукраїнців, яким вдалося вирватися з пекла, звинувачують у дезертирстві? Вони винні у тому, що живі? Чому не судять керівництво, яке залишило вояків на полі бою напризволяще? Військових прокурорів мало б цікавити, скільки бійців і чому загинули під Іловайськом та в інших місцях. Натомість, вони полюють за українськими добровольчими батальйонами. Чому?
Зрештою, Західна Україна не кликала у свій дім війну. І не вітала путінських «визволителів». І не волає «бути почутою», як то Донбас. Але терпіння у людей не безкінечне.
…І знову тривожне повідомлення. У Дебальцевому може утворитися котел, страшніший за Іловайський. Там розташовані два українські батальйони. Вони потребують допомоги. Кажуть про обстріли з «Градів» і підготовку до штурму. В РНБО ж заявляють: інформації про загрозу виникнення нового котла не мають.
Євросоюз минулого понеділка нарешті узгодив розширення санкцій проти Росії, але… відклав їх публікацію і запровадження у найближчі дні, щоб оцінити дію перемир’я в Україні. Про це заявив голова Євроради Герман Ван Ромпей.
Ласкаво просимо євросоюзівських бюрократів до українського пекла. Чому б не відвідати зону перемир’я й не оцінити ситуацію не із затишних брюссельських офісів, а з позицій наших військових, які російські війська і бойовики продовжують обстрілювати?
Ймовірно, на початках з агресією можна було впоратися. Але світ був байдужий і сліпий. Зовнішній ворог – жорстокий і підступний. А внутрішній – допомагав зовнішньому. А тепер…
…Хто може
зупинити війну,
втішити матір-вдову,
розвеселити
заплакану казку?
Мудрі слова
прострілюють кулі,
світ туманами
сповиває рани.
Отче наш,
що єси на небесах,
Святий Боже,
ти іще з нами?
Дзвонять в душах
тривожні дзвони,
сивіє земля від болю.
Пахне вересень
Айстрами й полинами,
упереміж
зі слізьми і бідою.
Що буде завтра?
Чи буде завтра?
Просимо в Неба
Миру й спокою.
Бабине літо…
Мамині сльози…
Ми цю осінь
не назвем золотою…
Ольга ЧОРНА.
