Розпечена праска, воскові олівці і трішки фантазії – це все, що потрібно для творчості. Кирило вправно поєднує кольори і вже за кілька хвилин малюнок просто оживає. Мистецтвом енкаустики хлопець займається вже п’ять років. Навчився творити у дитбудинку на Херсонщині, куди потрапив ще немовлям. За цей час переконався, ця техніка має терапевтичний ефект, допомагає вилити свої емоції на папір та дарує позитивні емоції. Малювання праскою змінило життя і самого Кирила – він знайшов прийомну сім’ю, обрав майбутню професію, допомагає іншим відкрити себе, організовуючи майстер-класи. Історія цього хлопця вкотре доводить – позитивне мислення, щирість і добрі помисли здатні здолати всі перешкоди.
Радянський раритет, воскові олівці і трішки фантазії
Кирило Богданюк – студент ІІІ курсу юридичного факультету Тернопільського національного економічного університету спеціальності «Соціальна робота». У Тернопіль він переїхав з Кам’янця-Подільського, де навчався у коледжі. Хлопець займається волонтерською діяльністю та благодійністю. Вже п’ять років поспіль влітку та взимку працює у дитячих таборах ментором з проведення майстер-класів у техніці енкаустики. Також є учасником Школи професійного розвитку для майбутніх психологів та соціальних працівників «Акме» – проекту, який заснований і успішно працює на юридичному факультеті ТНЕУ і є першим в Україні.
У колекції хлопця понад п’ять тисяч картин з воску, а ще участь у багатьох мистецьких виставках. Кирило часто дарує свої роботи або ж віддає на благодійність. Переконаний, кожна із них несе світло і радість, тому щиро ділиться своєю творчістю. А ще охоче навчає охочих незвичного мистецтва малювати праскою. Для «Нашого ДНЯ» та кількох студентів факультету Кирило провів майстер-клас. Отож, пробуємо!
Якщо ви досі вважали, що ваша стара радянська праска без ефекту пари нікуди не годиться, то ви однозначно помилялися. В жодному разі не викидайте її – це чудовий інструмент для зняття стресу і творчої перезарядки. Сьогодні у Кирила – спеціальна професійна праска для малювання, але починав він творити звичайною радянською.
Коли всі матеріали готові – починається справжня магія творчості. Тут вже все залежить від вашої фантазії та настрою. Олівець тремо об праску – і на її поверхні з’являються краплини кольорового воску. А далі проводимо праскою по паперу. Мимоволі утворюються різні узори і форми. Вони між собою переплітаються, взаємодіють і вже за кілька хвилин з’являється цікаве зображення.
«Якщо я обпечуся – більше не малюватиму…»
Малювання праскою по-науковому називається мистецтвом енкаустики або ж восковим живописом. З’явилася ця техніка ще в V ст. до н. е. у Стародавній Греції і з того часу багато митців використовує її у своїх роботах. Кирило навчився воскового живопису завдяки своїй прийомній матері. Власне, саме енкаустика й об’єднала їхні серця. До дитбудинку, де перебував Кирило, режисер лялькового театру, художниця Алла Бехтольд прийшла, аби провести дітям майстер-клас з енкаустики.
Звичайно, опіки під час малювання згодом траплялися і не раз. Але Кирило не здавався. З часом здружився з Аллою, приходив до неї в гості. Згодом в Америці знайшлася родина, яка згодна була його всиновити. Та хлопець відповів: «Якщо Алла мене не візьме, то іншої родини мені не потрібно». Незабаром жінка забрала Кирила у свою родину. Тут він відчув і домашній затишок,і любов. Однак думки про рідних батьків, які від нього відмовилися, не давали спокою.
Згодом була тепла зустріч з рідною мамою. Від неї Кирило дізнався – написати відмову у лікарні її, практично, змусили медики. Сказали, що дитина не виживе, лякали діагнозом і врешті вона погодилася. Коли ж повернулася через два місяці, щоб все-таки забрати маля, то його вже перевели. Сьогодні у Кирила є брат і сестра, а також племінники. Зізнається, не тримає на батьків образи…
«Життя дуже цікаве! Треба радіти кожному дню!»
У Кирила з народження діагноз ДЦП, але це зовсім не стало для нього перешкодою для творчості. Хлопець зізнається, подорослішавши, почав цікавитися своєю недугою і самотужки шукав способи для того, щоб боротися з нею.
Під час спілкування вражає оптимізм Кирила, його щирість, чисте та відкрите сприйняття життя.
